Дім Амор
У значущому кроці, що отримав широкий міжнародний резонанс, Президент України, Володимир Зеленський, підписав масштабні зміни до Кримінального кодексу держави, які вперше встановлюють чітко визначену кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Цей крок, який був високо оцінений офіційними представниками Ізраїлю, позначає переломний момент у боротьбі України зі злочинами на ґрунті ненависті та у зміцненні принципів толерантності в українському суспільстві.
Міністр закордонних справ Ізраїлю, Гідеон Саар, привітав цей крок і наголосив на його важливості: «Я висловлюю свою вдячність Президенту Володимиру Зеленському та Україні за внесення змін до кримінального законодавства, які запроваджують кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ці зміни є важливим і необхідним кроком у боротьбі зі злочинами на ґрунті ненависті, зокрема антисемітизмом, і свідчать про відданість України захисту прав людини та утвердженню цінностей толерантності».
Безпрецедентна затримка
Попри суспільну та моральну значущість, шлях до набуття чинності цього закону супроводжувався численними питаннями. Відповідні зміни були ухвалені парламентом України, Верховна Рада України, 15 лютого 2022 року, лише за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії. Водночас підпис Президента затримався на винятковий термін, чотири роки і два місяці. Така тривалість є безпрецедентною для законодавчих процедур подібного характеру, оскільки документ залишався в Офісі Президента без набуття чинності до останнього часу.
Законодавчий процес розпочався ще у лютому 2021 року із внесення двох законопроєктів, спрямованих на запобігання та протидію антисемітизму. Хоча базовий закон було ухвалено й підписано вже у жовтні 2021 року, саме кримінально-правові зміни, що забезпечують реальне правозастосування, залишалися без остаточного затвердження донині.
Система покарань: від обмеження до позбавлення волі
Зміни закріплюють боротьбу з антисемітизмом у межах статті 161 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення рівноправності громадян за ознаками раси, релігії чи національності. Закон передбачає градуйовану систему покарань залежно від тяжкості правопорушення:
Базові правопорушення: штраф від 3 400 до 8 500 гривень або обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.
Правопорушення за обтяжуючих обставин (насильство, погрози або вчинення службовою особою): підвищений штраф (до 17 000 гривень) або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади.
Злочини, вчинені організованою групою: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.
Визначення ненависті
Закон містить детальне визначення заборонених проявів антисемітизму, зокрема:
Заперечення права єврейського народу на самовизначення.
Поширення неправдивих стереотипів і покладання колективної відповідальності на єврейську громаду.
Заперечення або виправдання Голокосту.
Заклики до насильства проти євреїв.
Акти вандалізму, осквернення кладовищ, пошкодження релігійних об’єктів і громадських установ.
Виготовлення та поширення символіки і матеріалів, що розпалюють ненависть.
Державний вимір: «національний дім для кожного єврея»
Хоча українське законодавство вітається як правовий інструмент у межах держави, в ізраїльському публічному дискурсі підкреслюється, що майбутнє і безпека єврейського народу ґрунтуються не на іноземних законах, а на самому існуванні Держави Ізраїль.
Як суверенна, економічно розвинена і сильна держава, Ізраїль визначає захист єврейського народу як стратегічний пріоритет. Центральним елементом цієї концепції є Закон про повернення (1950), який надає кожному єврею право на репатріацію до Ізраїлю та набуття громадянства як частини національного дому єврейського народу.
Цей закон гарантує кожному єврею, а також його дітям, онукам і подружжю, право на негайне отримання ізраїльського громадянства. Саме існування держави разом із її оборонною спроможністю, втіленою у Армія оборони Ізраїлю, забезпечує, що євреї більше не залежать від зовнішніх чинників, а мають надійну державу-захисника, яка поєднує динамічну економіку та потужний військовий потенціал.
P.S.
У світі, де мільйони людей змушені залишати свої домівки та шукати притулок за межами власних країн, Держава Ізраїль постає як чітка історична реальність: більше не існує і не існуватиме єврейських біженців у класичному розумінні.
У багатьох країнах, зокрема в Україні, особа певного національного походження, народжена за межами держави, не має автоматичного права на громадянство лише за фактом своєї ідентичності. Ізраїль, натомість, демонструє унікальну модель. У межах своїх засадничих принципів Закон про повернення закріплює чітку концепцію: єврей залишається євреєм незалежно від місця народження чи обставин життя.
Держава Ізраїль відкриває свої двері для кожного єврея та членів його родини, надаючи негайний громадянський статус разом із комплексною системою інтеграції, що включає фінансову допомогу, соціальний супровід і підтримку в перші роки адаптації. Водночас існує обмежене, але важливе визнання осіб, які не є євреями, але ризикували власним життям, рятуючи євреїв під час Друга світова війна, Праведників народів світу, які в окремих випадках можуть отримати спеціальний статус.
У сучасній глобальній реальності, де багато біженців змушені долати складні бюрократичні процедури та нерідко залежать від рішень приймаючих держав, Ізраїль пропонує чітку й однозначну адресу для євреїв у всьому світі. Для багатьох це не лише політична структура, а глибокий символ ідентичності та безпеки.
В очах ворожих сил ця реальність, імовірно, відображає історичну трансформацію: єврейський народ, який протягом століть був змушений шукати притулок, утвердив власний стабільний національний суверенітет, систему, у якій національна приналежність більше не є підставою для переслідування, а стає основою безпеки, свободи та безперервності.
Фото: Володимир Зеленський (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету); Тель-Авів – «Maakav».
