Дім Амор

Близько 35 тисяч громадян України, які перебувають в Ізраїлі як військові біженці, стоять перед фатальною невизначеністю напередодні кінця 2025 року. Відповідно до поточної політики Міністерства внутрішніх справ, їхні дозволи на перебування закінчуються 31 грудня 2025 року, а що станеться після цього, залишається невідомим.

Високопоставлене джерело в Міністерстві внутрішніх справ повідомило редакції "Маакав", що чинність дозволів на перебування громадян України в Ізраїлі продовжується до 31 грудня 2025 року. Починаючи з 1 січня 2026 року, як зазначив представник, держава Ізраїль матиме юридичні повноваження вживати заходів щодо їх депортації. Проте джерело утрималося від деталізації конкретних планів міністерства щодо реалізації цього порядку.

Паралельно "Маакаву" було повідомлено джерелом в апараті прем'єр-міністра, що уряд наразі веде переговори з Канадою та іншими країнами з метою забезпечити прийняття українських біженців на їхніх територіях. Проте не було надано подробиць щодо масштабів залучених країн, кількості біженців, яких кожна з них може погодитися прийняти, або очікуваних часових рамок для просування переговорів.

Ситуація ще більше ускладнюється тим, що за роки перебування українців в Ізраїлі вони встигли побудувати нове життя. Багато з них створили сім'ї, у них народилися діти на ізраїльській землі, вони придбали квартири та відкрили підприємства. Центральне питання, яке постає: що станеться з українськими дітьми, які народилися в Ізраїлі під час війни — чи будуть вони вважатися громадянами Ізраїлю, чи їм також доведеться покинути країну разом з батьками.

Відповідно до офіційного документа, переданого редакції "Маакав" Управлінням народонаселення та імміграції та опублікованого 11 січня 2024 року, тодішній міністр внутрішніх справ Моше Арбель встановив чітку політику: "Ця політика дійсна до 31.12.25 або до закінчення війни в Україні та можливості повернення до неї, залежно від того, що настане раніше". Документ був опублікований чотирма мовами — івритом, англійською, російською та арабською, щоб забезпечити доступність інформації для всього відповідного населення.

Поточна політика встановлює, що не проводитимуться примусові дії проти працевлаштування громадян України за умови, що минуло 90 днів з моменту їх в'їзду до країни та у них є дійсний український паспорт. Роботодавці зобов'язані переконатися, що український працівник відповідає цим умовам. Крім того, було вирішено продовжити туристичні візи типу Б/2 громадян України, які перебували в Ізраїлі на законних підставах у день початку війни або в'їхали після неї.

Верховний суд Ізраїлю розглядав у 2024 році правовий статус українських громадян, особливо тих, хто прибув за туристичною візою або взагалі без дозволу. В результаті судових рішень Міністерство внутрішніх справ опублікувало вказівку про надання українським громадянам дозволу на перебування, незалежно від їхнього початкового статусу при прибутті до Ізраїлю.

Крім того, було вирішено не застосовувати санкції проти роботодавців, які працевлаштовують українських громадян, за умови відповідності необхідним критеріям: пред'явлення дійсного українського паспорта та перебування в країні понад дев'яносто днів. Туристичні візи (B/1) були продовжені до кінця 2025 року або до закінчення війни в Україні та можливості повернення до неї — залежно від того, що настане раніше.

Політика залишає багато питань без відповіді. Що станеться, якщо війна в Україні триватиме і після грудня 2025 року? Чи буде Ізраїль готовий знову продовжити дозволи на перебування? Яка доля української громади, яка оселилася в Ізраїлі та створила тут сім'ї та підприємства?

В офіційному документі встановлено, що "по закінченні цього періоду політика буде переглянута відповідно до актуальних даних". Проте незрозуміло, якими є критерії, на основі яких буде прийнято рішення, та хто братиме участь у прийнятті рішення.

Переговори з Канадою та іншими країнами піднімають додаткові питання: чи йдеться про рішення для всього українського населення в Ізраїлі, чи лише для його частини? Що станеться з тими, хто не зможе бути прийнятий іншими країнами? Чи матимуть вони можливість повернутися до України, якщо ситуація з безпекою там все ще не дозволить безпечного повернення?

Українська громада в Ізраїлі включає широкий спектр людей: сім'ї з маленькими дітьми, літніх людей, професіоналів, які знайшли роботу в Ізраїлі, студентів та демобілізованих солдатів. Кожна група стикається з різними викликами і може потребувати різних рішень.

Проблема дітей, які народилися в Ізраїлі під час періоду перебування, становить складний юридичний та моральний виклик. Відповідно до ізраїльського закону про громадянство, дитина, яка народилася в Ізраїлі, не отримує автоматично ізраїльського громадянства, а потребує спеціального дозволу. Питання в тому, чи зможуть ці діти отримати постійний правовий статус в Ізраїлі, чи їм доведеться їхати разом з батьками.

Економічне становище біженців додає додаткову складність. Багато з них інвестували всі свої заощадження у створення нового життя в Ізраїлі — купівлю квартир, відкриття підприємств, реєстрацію дітей до шкіл. Перехід до іншої країни буде пов'язаний з важкими економічними втратами та труднощами почати заново в новому місці.

Влада Ізраїлю стикається зі складною дилемою: з одного боку, вони хочуть допомогти військовим біженцям у біді, з іншого боку, їм необхідно проводити відповідальну імміграційну політику та враховувати обмеження країни щодо прийняття мігрантів на довгостроковій основі.

Наразі жодне офіційне джерело не готове дати чіткі відповіді щодо конкретних планів з вирішення ситуації. Українські біженці та їхні сім'ї залишаються в стані повної невизначеності щодо свого майбутнього, оскільки час минає до грудня 2025 року.

Ситуація вимагає швидких рішень та ясності з боку влади як щодо можливості продовження перебування, так і щодо альтернативних планів гідного та організованого від'їзду з Ізраїлю. До того часу близько 35 тисяч людей чекають відповідей про своє майбутнє.

Графічний дизайн: Maakav