Дім Амор

Екстериторіальний анклав навпроти Кнесету

Уже близько трьох із половиною років у самому серці державної влади Ізраїлю – навпроти будівлі Кнесету та Міністерства фінансів – існує безпрецедентна ситуація, що ставить під сумнів основи верховенства права. Група протестувальників, асоційована з лівим політичним табором, захопила центральну громадську територію та перетворила її на постійне, укріплене й добре облаштоване «наметове містечко». Поки депутати Кнесету та прем’єр-міністр щодня проходять через площу Кнесету дорогою до парламенту, на місці фактично сформувалася повноцінна житлова інфраструктура довжиною приблизно від 100 до 150 метрів.

Учасники протесту, які вимагають відставки прем’єр-міністра, створення нової політичної системи та серйозного розслідування подій 07.10, уже тривалий час заявляють, що «в Ізраїлі немає демократії». Однак реальність на місці демонструє абсолютно протилежну картину: саме існування такого тривалого незаконного анклаву в центрі столиці без суттєвого реагування та правозастосування з боку влади є переконливим доказом надмірної демократичної терпимості, що межує з руйнуванням принципів правової держави. Реальність доводить, що демократія в Ізраїлі існує – настільки, що захоплення громадської території залишається безкарним, а незаконне використання суспільних ресурсів сприймається як допустиме явище.

Холодильники, кондиціонери та піратська інфраструктура: незаконний «люкс»

Йдеться не про тимчасовий протест із картонними плакатами та не про короткочасну демонстрацію, а про повноцінний житловий комплекс, який серйозно шкодить вигляду Єрусалима. Огляд місця показує масштабну логістичну інфраструктуру, що не поступається стаціонарному житлу: на території встановлено радіатори, холодильник, окремий склад для продуктів, кондиціонер, систему очищення води «Tami 4», ліжка, матраци, сцену та імпровізовану кімнату для зібрань.

Виявлені факти викликають серйозні питання щодо джерел електроенергії та води, які забезпечують функціонування наметового містечка. За наявними підозрами, активісти напряму підключаються до міських ліхтарних стовпів і незаконно споживають електроенергію. Свідки стверджують, що на початку муніципалітет Єрусалима намагався боротися як із підключенням до електромережі, так і з захопленням тротуарів, однак ситуація фактично не змінилася.

Ще серйозніше те, що воду протестувальники також отримують без будь-якого дозволу: вона надходить безпосередньо з іригаційних труб на площі Кнесету, які спочатку були призначені для поливу рослин.

Окрім економічної та естетичної шкоди, йдеться також про серйозну загрозу безпеці. Через захоплення тротуарів люди з інвалідністю фактично позбавлені вільного доступу до території. Особи на інвалідних візках або незрячі громадяни змушені ризикувати життям, виходячи на жваву проїжджу частину через блокування громадського проходу.

Безпрецедентний випадок у світі: муніципалітет Єрусалима боїться насильства?

Перевірка, проведена серед джерел у таборі протестувальників, свідчить, що протест організований та підтримується системно й постійно. На території працює охоронець, імовірно за оплату, а також представник протестного руху, який стверджує, що діє «на волонтерських засадах» і вже приблизно три з половиною роки регулярно приходить на вечірні або нічні чергування.

Активісти табору також критикували медіа «Маакав», заявляючи, що це праве видання, яке надає платформу Мордехаю Давиду – що, по суті, свідчить про те, що діяльність редакції добре відома навіть усередині незаконного наметового містечка біля Кнесету.

Парадоксально, але ті самі представники, які говорять про «задушену демократію», схоже, забули, що самі незаконно захопили громадську територію та живуть там майже чотири роки.

Постає питання: у якій ще країні світу можна побачити постійне наметове містечко, що функціонує без дозволів і реєстрації прямо навпроти парламенту? У Вашингтоні такий табір, імовірно, ліквідували б ще до того, як він устиг би закріпитися. Подібних прецедентів немає ні в Брюсселі, ні в Німеччині. Жодна держава світу не дозволила створити довготривале протестне містечко безпосередньо перед будівлею свого парламенту.

Причина подальшого існування цього об’єкта, за словами одного з представників протесту, озвученими без камер, полягає в тому, що муніципалітет Єрусалима нібито боїться конфлікту з протестувальниками, оскільки, за його словами, під час спроб розгону вони перевертають поліцейські автомобілі.

Повна підтримка Яїра Голана та розрив між риторикою й реальністю

На запитання, кому мешканці наметового містечка віддавали перевагу на попередніх виборах, відповідь була однозначною: виключна підтримка партії «Демократи» та її голови Яїра Голана. За словами мешканців табору, Голан – це «людина принципів, мужності, колишній офіцер ЦАХАЛу та людина, яка завжди говорить правду».

Ця глибока політична прив’язаність створює особливо гострий парадокс на тлі останніх публічних заяв голови партії «Демократи». Нещодавно Голан публічно заявив:

«Через кілька місяців, коли ми замінимо злочинного та провального міністра, політика поліції зміниться кардинально: поліція перестане переслідувати громадян і знову почне їх захищати. Безпека на вулицях і державне управління в Негеві повернуться. Як я вже говорив раніше: ми, демократи, візьмемо під контроль Міністерство національної безпеки, відновимо поліцію Ізраїлю, викорінимо злочинність, насильство та політизацію, яку туди приніс Бен-Ґвір. Той, хто не служить державі, не залишиться».

Попри жорстку риторику Голана щодо «державного управління», «відновлення поліції» та «викорінення злочинності й насильства», він, як стверджується в матеріалі, послідовно ігнорує той факт, що центральна протестна група, яка його підтримує, щоденно порушує закон і діє поза межами того самого порядку, який він обіцяє відновити.

Суспільні скандали та попередня критика з боку «Маакав»

Підтримка Яїра Голана мешканцями наметового містечка відбувається паралельно із серією гострих суспільних конфліктів, що супроводжують його політичну діяльність.

Нещодавно Голан спричинив особливо різку суспільну та політичну реакцію після того, як, критикуючи дії уряду та війну в секторі Газа, заявив, що «нормальна держава не вбиває немовлят як хобі». За його словами, Ізраїль рухається шляхом, який може перетворити його на «державу-вигнанця серед народів».

Ця заява викликала хвилю різкого обурення в політичній системі. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу жорстко розкритикував слова Голана, а міністри й депутати як коаліції, так і опозиції засудили його висловлювання. Водночас прихильники Голана намагалися його захистити, стверджуючи, що критика була спрямована проти урядової політики, а не проти солдатів ЦАХАЛу.

Пізніше Голан був змушений уточнити, що не звинувачує військовослужбовців ЦАХАЛу, яких він назвав «героями», а критикує виключно політику політичного керівництва, яка, на його думку, шкодить міжнародному становищу Ізраїлю.

Протягом кількох годин ця суперечка перетворилася на один із найгостріших суспільних конфліктів останнього часу щодо меж критики під час війни та свободи слова в Ізраїлі.

За твердженням «Маакав», розрив між демократичною риторикою Голана та його практичними діями не є новим явищем. Раніше видання опублікувало журналістське розслідування, у якому стверджувалося, що Голан нібито діяв у спосіб, який безпосередньо шкодить свободі слова та демократичним цінностям, подавши позов про наклеп проти карикатуриста через сатиричну публікацію. Тоді цей крок викликав широку суспільну критику та побоювання щодо можливого тиску публічного діяча на свободу преси й політичне самовираження.

Крім того, розслідування, як стверджується, виявило проблему з прозорістю та правом суспільства на інформацію: редакція «Маакав» зверталася до Голана за офіційним коментарем до публікації матеріалу, однак відповіді так і не отримала. Представник Голана пообіцяв надати офіційний коментар, але цього не сталося до моменту публікації статті – що, на думку редакції, прямо суперечить демократичним цінностям, які декларує голова партії «Демократи».

Абсурд під маскою демократії

Зрештою, ситуація на площі Кнесету ставить перед ізраїльським суспільством серйозне та гучне запитання. Право на протест є фундаментальним демократичним принципом, однак протест має відбуватися в межах закону та не порушувати права інших громадян.

Коли цілий політичний табір фактично керує незаконним містечком без дозволів, використовує громадські водні та електричні мережі та блокує доступ для людей з інвалідністю – і все це під мовчазним прикриттям політиків, які говорять про «державне управління», – стає очевидним, що твердження про «кінець демократії» повністю відірвані від реальності.

Наметове містечко в Єрусалимі – це не демократія; це, як стверджується в матеріалі, свідчення абсолютної анархії, яка користується політичним імунітетом.

Редакція «Маакав» звернулася до муніципалітету Єрусалима за офіційним коментарем, однак до моменту публікації статті жодної відповіді від міської влади отримано не було.