Дім Амор

Відносини між Ізраїлем та Україною опинилися на межі дипломатичного загострення, що викликає серйозні питання щодо поведінки Києва на міжнародній арені. У центрі подій, серія звинувачень з боку Міністерства закордонних справ України, яке стверджує, що судна, які перевозять зерно, нібито викрадене Росією з окупованих територій, прямують до порту Хайфи. Водночас розслідування «MAAKAV» свідчить, що за дипломатичною напругою та гучними заголовками може стояти тривожна практика ведення міжнародних відносин через соціальні мережі за відсутності належної доказової бази.

Хронологія звинувачень без доказів

Інцидент розпочався 27 квітня 2026 року, коли Міністерство закордонних справ України викликало посла Ізраїлю для вручення ноти протесту. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга обрав соціальну мережу X як основний майданчик для публічної комунікації. У своєму дописі він зазначив:

«Дружні відносини між Україною та Ізраїлем мають потенціал приносити взаємну користь обом країнам, і незаконна торгівля Росії викраденим українським зерном не повинна їм шкодити. Важко зрозуміти відсутність належної реакції Ізраїлю на законне звернення України щодо попереднього судна, яке доставило викрадений вантаж до порту Хайфи. Тепер, коли до Хайфи прибуло ще одне подібне судно, ми знову застерігаємо Ізраїль від прийняття викраденого зерна та від завдання шкоди двостороннім відносинам».

На тлі цих заяв фігурує судно «PANORMITIS». Інформацію про його прибуття було поширено розслідувальним проєктом SeaKrime центру «Миротворець» ще до підходу судна до ізраїльських берегів.

Ізраїльська реакція: відсіч дипломатичному тиску

У відповідь на інформаційну кампанію міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар представив чітку державну та юридично вивірену позицію. У коментарі, переданому редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС, зазначено:

«Пане міністре, дипломатичні відносини, особливо між дружніми державами, не здійснюються через Twitter або засоби масової інформації. Звинувачення не є доказами. Докази, що підтверджують ці твердження, досі не надані. Більше того, до звернення до медіа та соціальних мереж не було подано запиту про правову допомогу. Питання буде розглянуте. Ізраїль є правовою державою з незалежними правоохоронними органами. Усі органи діятимуть відповідно до закону».

На пресконференції він додатково наголосив:

«Ми відкидаємо цю “твіттер-дипломатію”. Тепер до фактів: генеральний директор МЗС уже зв’язався з податковими та митними органами Ізраїлю, розпочато перевірку. Коли ви щось перевіряєте – ви перевіряєте факти. Судно не увійшло до порту і не подало деклараційних документів. Неможливо перевірити достовірність тверджень щодо підробки коносамента».

Він також додав:

«Станом на цей момент уряд України не подав запиту про правову допомогу. Було опубліковано лише дописи. Такий запит необхідний, коли йдеться про ймовірні правопорушення, вчинені за кордоном. Українська сторона також не надала доказів. Ізраїль – правова держава. Юридичний діалог має ґрунтуватися на доказах. Якщо у вас є будь-які докази – надайте їх через офіційні канали».

Міністр також нагадав про значну гуманітарну підтримку, яку Ізраїль надавав Україні, включно з постачанням генераторів.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар опублікував у соціальній мережі X допис, зміст якого відповідає заявам, переданим редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС.

Викриття механізму дезінформації: що стоїть за твердженнями?

Аналіз фактів свідчить про суттєві труднощі у доведенні українських звинувачень. Уже 16 квітня 2026 року редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з цього питання. Тоді було повідомлено, що відповіді передані українській стороні дипломатичними каналами. Це може свідчити про те, що Ізраїль заздалегідь вимагав надання доказів – які так і не були представлені.

Крім того, зростають підозри щодо можливого використання технологій штучного інтелекту для створення підроблених зображень суден в ізраїльських портах, що викликає серйозні питання щодо достовірності поширюваної інформації. Водночас Ізраїль наголошує: за відсутності належної доказової бази такі твердження не виходять за межі інформаційного шуму.

Медіа та наслідки

Газета «Гаарец» опублікувала розслідування журналіста Ави Шарфа під заголовком: «Механізм приховування викрито: як до Ізраїлю потрапляє зерно, викрадене Росією в Україні». Однак перевірка «MAAKAV» показала, що матеріал здебільшого спирається на українські джерела та публікації міністра Сибіги без незалежної верифікації. Спроби отримати коментар автора залишилися без відповіді.

Виникає питання: чому ігноруються дані, надані ізраїльськими державними органами? Якщо самі органи заявляють про відсутність підтвердженої інформації щодо вантажу, як можна не враховувати цей суттєвий фактор?

Ситуація викликає занепокоєння: поряд із непідтвердженими публікаціями фіксується зростання ворожої та антисемітської риторики щодо Ізраїлю в українському інформаційному просторі.

Відкриті питання

Редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з додатковими запитами:
Чи свідчать заяви міністра про погіршення відносин, чи йдеться про локальний інцидент?
Чи розглядаються політичні наслідки поширення недостовірної інформації?
Як Ізраїль протидіє дезінформації на міжнародному рівні?
Чи здійснюється моніторинг проявів ворожості та антисемітизму в соціальних мережах?
Які юридичні механізми будуть застосовані у разі надання доказів?

Станом на момент публікації відповіді на ці питання не надійшли. За відсутності публічної доказової бази та з огляду на наполягання Ізраїлю на юридичній процедурі ситуація залишається напруженою між конкуруючими наративами.

До цього часу не оприлюднено офіційних рішень щодо зміни політики чи конкретних дій. За відсутності додаткових перевірених даних передчасно робити остаточні висновки або оцінювати довгострокові наслідки для двосторонніх відносин.