Дім Амор

В останні десятиліття, а особливо в публічному та міжнародному дискурсі, нерідко лунають твердження, нібито в Україні майже не було спроб порятунку євреїв під час Другої світової війни або що українське суспільство загалом залишалося осторонь. Однак ретельний аналіз офіційних даних Яд Вашем демонструє значно складнішу й відмінну від цього спрощеного наративу картину.

Згідно з даними Яд Вашем станом на 1 січня 2024 року, Україна посідає четверте місце у світі за кількістю офіційно визнаних Праведників народів світу – 2 713 осіб. Цей показник ставить Україну після Польщі (7 318), Нідерландів (6 137) та Франції (4 303) і випереджає десятки інших країн Європи та світу.

Цей показник не є оціночним чи політичним судженням, а документальним результатом, заснованим на суворій дослідницькій процедурі. Яд Вашем чітко наголошує, що кількість Праведників народів світу не обов’язково відображає фактичну кількість врятованих євреїв у тій чи іншій країні, а кількість неєврейських осіб, яких було визнано після перевірки свідчень, документів і переконливих доказів особистого ризику, взятого заради порятунку євреїв.

Важливо підкреслити: у кожній країні, де відбувався Голокост, мали місце також явища антисемітизму, співпраці з нацистами, байдужості, а іноді й локального насильства. Україна в цьому сенсі не є винятком. Водночас дані свідчать, що громадяни України – як окремі особи – брали на себе реальний особистий ризик, рятуючи євреїв, нерідко під безпосередньою загрозою життя. Масштаб визнання таких дій ставить країну до групи світових лідерів за кількістю документально підтверджених випадків порятунку.

Для повного розуміння картини доцільно навести всі дані в тому вигляді, в якому вони представлені Яд Вашем, за країнами та етнічним походженням станом на 1 січня 2024 року.

Згідно з даними Яд Вашем, лідерами за кількістю визнаних Праведників народів світу є Польща – 7 318 осіб, Нідерланди – 6 137 та Франція – 4 303. Далі йде Україна з 2 713 праведниками, за нею Бельгія (1 819), Литва (924), Угорщина (887), Італія (810), Білорусь (683), Німеччина (666) та Словаччина (639).

У подальшому рейтингу перебувають Греція з 365 Праведниками народів світу, Росія – 231, Сербія – 141, Латвія – 138, Хорватія – 133, Чехія – 129, Австрія – 115, Молдова – 79, Албанія – 75, Румунія – 69 та Норвегія – 68.

Інші країни з меншими показниками – Боснія та Швейцарія (по 49), Вірменія (24), Данія та Велика Британія (по 22), Болгарія (20), Словенія (16), Північна Македонія та Швеція (по 10), Іспанія (9) і Сполучені Штати Америки (5).

До переліку країн, у яких було визнано лише поодиноких Праведників народів світу, належать Індонезія, Естонія, Португалія та Перу (по 3), Бразилія, Китай і Чилі (по 2), а також Сальвадор, Ірландія, Єгипет, Чорногорія, Грузія, Куба, Люксембург, В’єтнам, Туреччина та Японія – по одному Праведнику в кожній з цих країн.

Загалом у світі на сьогодні визнано 28 707 Праведників народів світу.

Додаткова інформація також міститься у Вікіпедії, однак останнє оновлення там датоване 2014 роком, тому ці дані є застарілими, неповними та менш точними. Водночас Яд Вашем залишається первинним і надійним джерелом, тоді як Вікіпедія, зокрема, спирається на дані, отримані від Яд Вашем.

Сам Яд Вашем застерігає від спрощених висновків на основі числового рейтингу. У багатьох випадках визнання було можливе лише тоді, коли врятовані євреї вижили та змогли дати свідчення після війни. У випадках, коли спроби порятунку зазнавали невдачі й євреї були вбиті, документація часто не зберігалася, що унеможливлювало визнання рятівників. Крім того, у країнах Східної Європи, які перебували під комуністичним режимом, численні свідчення не подавалися протягом десятиліть через страх, брак інформації або бюрократичні перепони.

Приклад, який наводить Яд Вашем з Берліна, добре це ілюструє: тисячі євреїв пішли в підпілля, але вижили лише деякі. Багато з тих, хто їм допомагав, так і не були визнані – не через відсутність дій, а через нестачу доказів.

Отже, твердження про те, що «в Україні не рятували євреїв», не узгоджується з офіційними даними центральної меморіальної установи з вивчення Голокосту. Ці дані не відбілюють минуле і не заперечують злочинів, але свідчать про існування тисяч українських громадян, які діяли заради порятунку євреїв, ризикуючи власним життям, у масштабах, що ставлять Україну серед чотирьох провідних країн світу за кількістю визнаних Праведників народів світу.

Слід уточнити, що списки Праведників народів світу не обов’язково охоплюють усі випадки порятунку. В Україні діяли й ті, хто допомагав євреям, але не був визнаний, зокрема через загибель під час війни або через відсутність належної документації в Ізраїлі.

Також варто зазначити, що масштаби порятунку різняться залежно від країни, зокрема через чисельність місцевого єврейського населення. У державах, де євреїв проживало менше, кількість задокументованих випадків порятунку є нижчою, що не обов’язково свідчить про відсутність допомоги.

Україна вшановує героїв – а єврейська пам’ять волає про погроми

Слід зазначити, що Богдан Хмельницький, який в Україні вважається національним героєм і чиє ім’я увічнене в назвах вулиць, міст і навіть на національній валюті, у єврейській історичній пам’яті постає як відповідальний за жорстокі погроми євреїв.

Під час Козацького повстання 1648–1649 років, яке він очолив проти польсько-литовської влади, багато євреїв було вбито козацькими загонами та їхніми союзниками. У своїх промовах і універсалах Хмельницький зображував євреїв як частину «польсько-єврейського ярма» і, серед іншого, вимагав видачі євреїв Львова. За поширеними в історичній літературі науковими оцінками, внаслідок цих подій загинули десятки тисяч євреїв, а за деякими дослідженнями – до приблизно 20 тисяч. Через це його ім’я закарбувалося в єврейській пам’яті як символ погромів, відомих як «Ґезерот тах–тат», і як ключова постать одного з найтрагічніших періодів в історії єврейства Східної Європи.

Водночас у матеріалі, опублікованому на сайті JDN, стверджується, що під час погромів тах–тат, які відбувалися на початку другої половини XVII століття на тлі повстання Хмельницького, за близько два роки, за «оцінками істориків», було вбито від приблизно 100 тисяч до 500 тисяч євреїв – чоловіків, жінок і дітей – на території України. У статті цей період описується як час, коли регіон перетворився на «жахливе, моторошне та приголомшливе кладовище». Слід зауважити, що ці оцінки є предметом гострих наукових дискусій, і багато дослідників вказують на значні розбіжності між джерелами того часу та пізнішими демографічними оцінками.

Для наочності: за твердженням у цій публікації, цифра 500 тисяч євреїв на той час відповідала б приблизно 20 відсоткам усього єврейського народу – показник, який водночас ілюструє масштаб заявленого історичного шоку, і глибину наукової суперечки щодо кількості жертв.

Ще однією постаттю, яка сьогодні в Україні визначається як національний герой, є Степан Бандера – націоналістичний лідер 1930–1940-х років, пов’язаний з радикальною націоналістичною ідеологією та співпрацею, на різних етапах, з нацистською Німеччиною. У межах діяльності пов’язаних із ним організацій, зокрема УПА, були здійснені погроми й жорстокі акти насильства проти євреїв, унаслідок яких загинули тисячі людей, зокрема тисячі євреїв у Львові. Попри це минуле, Бандера й далі вшановується в Україні як національна постать, що викликає різку критику за межами країни, особливо в Ізраїлі.

Львівські погроми (1941) – читайте більше, натисніть тут

Президент України Володимир Зеленський не вжив заходів для скасування героїзації таких історичних постатей, як Хмельницький і Бандера – фігур, пов’язаних, зокрема, з жорстоким насильством і переслідуваннями євреїв. Це питання викликає критику й обурення в Ізраїлі, особливо з огляду на публічний дискурс щодо єврейського походження Зеленського.

Разом із тим українська історія є складною та багатогранною: поряд із задокументованими розділами переслідувань, погромів і масових убивств євреїв існують і доведені випадки порятунку, допомоги та актів милосердя щодо євреїв у різні історичні періоди, зокрема тисячі Праведників народів світу з України. Саме ця складність і надалі перебуває в центрі історичних, суспільних і політичних дискусій навколо пам’яті минулого та способів її вшанування в сучасності.

Примітка: українська історія є складною – переслідування поруч із порятунком

Дані Яд Вашем свідчать про чіткий дослідницький висновок: громадяни України, як окремі особи, посідають четверте місце у світі за кількістю офіційно визнаних Праведників народів світу – 2 713 неєврейських рятівників, які діяли з метою порятунку євреїв у період Голокосту. Це документальний результат, заснований на індивідуальному аналізі підтверджених випадків порятунку, а не на колективній чи ціннісній оцінці українського суспільства загалом.

Історичні дослідження вказують на чітку географічну різницю: більшість задокументованих випадків порятунку зафіксовано на півночі та в центрі України, тоді як на заході країни – регіоні, де в роки війни діяли радикальні націоналістичні течії, зокрема рухи, пов’язані зі Степаном Бандерою, відомим своєю ворожістю до євреїв, – зафіксовано менше випадків порятунку поряд із масштабною документацією співпраці з нацистами, насильства та переслідувань євреїв. Ця відмінність відображає різні історичні й політичні контексти, а не узагальнені етнічні характеристики.

Загальна картина є складною та напруженою: поряд із тяжкими розділами переслідувань, погромів і співпраці з апаратом знищення існували й тисячі випадків порятунку, здійснених українськими громадянами як окремими особами, нерідко під безпосередньою загрозою життя. Списки Яд Вашем не є вичерпними, однак вони зобов’язують до відповідальної, точної та фактологічно обґрунтованої дискусії, далекої від спрощених узагальнень.

Єврейська пам’ять зберігає також болючі сторінки погромів і героїзації історичних постатей, пов’язаних із насильством проти євреїв, зокрема Богдана Хмельницького та Степана Бандери. Напруження між визнанням рятівників і критикою вшанування кривдників і сьогодні супроводжує публічний та міжнародний дискурс навколо України.

Сам Яд Вашем застерігає від спрощеного прочитання даних: визнання Праведників народів світу залежить від свідчень і документації та не має на меті «відбілити» минуле, а покликане представити складну історичну реальність – простір жорстоких переслідувань поруч із винятковими проявами людяності.

Той, хто рятує одне життя, ніби рятує цілий світ.

Фотоматеріали, використані в публікації, походять з архівів Яд Вашем та з українських соціальних мереж і використані відповідно до статті 27а.