У значущому кроці, що отримав широкий міжнародний резонанс, Президент України, Володимир Зеленський, підписав масштабні зміни до Кримінального кодексу держави, які вперше встановлюють чітко визначену кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Цей крок, який був високо оцінений офіційними представниками Ізраїлю, позначає переломний момент у боротьбі України зі злочинами на ґрунті ненависті та у зміцненні принципів толерантності в українському суспільстві.

Міністр закордонних справ Ізраїлю, Гідеон Саар, привітав цей крок і наголосив на його важливості: «Я висловлюю свою вдячність Президенту Володимиру Зеленському та Україні за внесення змін до кримінального законодавства, які запроваджують кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ці зміни є важливим і необхідним кроком у боротьбі зі злочинами на ґрунті ненависті, зокрема антисемітизмом, і свідчать про відданість України захисту прав людини та утвердженню цінностей толерантності».

Безпрецедентна затримка

Попри суспільну та моральну значущість, шлях до набуття чинності цього закону супроводжувався численними питаннями. Відповідні зміни були ухвалені парламентом України, Верховна Рада України, 15 лютого 2022 року, лише за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії. Водночас підпис Президента затримався на винятковий термін, чотири роки і два місяці. Така тривалість є безпрецедентною для законодавчих процедур подібного характеру, оскільки документ залишався в Офісі Президента без набуття чинності до останнього часу.

Законодавчий процес розпочався ще у лютому 2021 року із внесення двох законопроєктів, спрямованих на запобігання та протидію антисемітизму. Хоча базовий закон було ухвалено й підписано вже у жовтні 2021 року, саме кримінально-правові зміни, що забезпечують реальне правозастосування, залишалися без остаточного затвердження донині.

Система покарань: від обмеження до позбавлення волі

Зміни закріплюють боротьбу з антисемітизмом у межах статті 161 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення рівноправності громадян за ознаками раси, релігії чи національності. Закон передбачає градуйовану систему покарань залежно від тяжкості правопорушення:

Базові правопорушення: штраф від 3 400 до 8 500 гривень або обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Правопорушення за обтяжуючих обставин (насильство, погрози або вчинення службовою особою): підвищений штраф (до 17 000 гривень) або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади.

Злочини, вчинені організованою групою: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Визначення ненависті

Закон містить детальне визначення заборонених проявів антисемітизму, зокрема:

Заперечення права єврейського народу на самовизначення.

Поширення неправдивих стереотипів і покладання колективної відповідальності на єврейську громаду.

Заперечення або виправдання Голокосту.

Заклики до насильства проти євреїв.

Акти вандалізму, осквернення кладовищ, пошкодження релігійних об’єктів і громадських установ.

Виготовлення та поширення символіки і матеріалів, що розпалюють ненависть.

Державний вимір: «національний дім для кожного єврея»

Хоча українське законодавство вітається як правовий інструмент у межах держави, в ізраїльському публічному дискурсі підкреслюється, що майбутнє і безпека єврейського народу ґрунтуються не на іноземних законах, а на самому існуванні Держави Ізраїль.

Як суверенна, економічно розвинена і сильна держава, Ізраїль визначає захист єврейського народу як стратегічний пріоритет. Центральним елементом цієї концепції є Закон про повернення (1950), який надає кожному єврею право на репатріацію до Ізраїлю та набуття громадянства як частини національного дому єврейського народу.

Цей закон гарантує кожному єврею, а також його дітям, онукам і подружжю, право на негайне отримання ізраїльського громадянства. Саме існування держави разом із її оборонною спроможністю, втіленою у Армія оборони Ізраїлю, забезпечує, що євреї більше не залежать від зовнішніх чинників, а мають надійну державу-захисника, яка поєднує динамічну економіку та потужний військовий потенціал.

P.S.

У світі, де мільйони людей змушені залишати свої домівки та шукати притулок за межами власних країн, Держава Ізраїль постає як чітка історична реальність: більше не існує і не існуватиме єврейських біженців у класичному розумінні.

У багатьох країнах, зокрема в Україні, особа певного національного походження, народжена за межами держави, не має автоматичного права на громадянство лише за фактом своєї ідентичності. Ізраїль, натомість, демонструє унікальну модель. У межах своїх засадничих принципів Закон про повернення закріплює чітку концепцію: єврей залишається євреєм незалежно від місця народження чи обставин життя.

Держава Ізраїль відкриває свої двері для кожного єврея та членів його родини, надаючи негайний громадянський статус разом із комплексною системою інтеграції, що включає фінансову допомогу, соціальний супровід і підтримку в перші роки адаптації. Водночас існує обмежене, але важливе визнання осіб, які не є євреями, але ризикували власним життям, рятуючи євреїв під час Друга світова війна, Праведників народів світу, які в окремих випадках можуть отримати спеціальний статус.

У сучасній глобальній реальності, де багато біженців змушені долати складні бюрократичні процедури та нерідко залежать від рішень приймаючих держав, Ізраїль пропонує чітку й однозначну адресу для євреїв у всьому світі. Для багатьох це не лише політична структура, а глибокий символ ідентичності та безпеки.

В очах ворожих сил ця реальність, імовірно, відображає історичну трансформацію: єврейський народ, який протягом століть був змушений шукати притулок, утвердив власний стабільний національний суверенітет, систему, у якій національна приналежність більше не є підставою для переслідування, а стає основою безпеки, свободи та безперервності.

Фото: Володимир Зеленський (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету); Тель-Авів – «Maakav».

הפוסט Україна ухвалила кримінальний закон проти антисемітизму; Ізраїль привітав цей крок הופיע לראשונה ב-מעקב.

Поки Держава Ізраїль непохитно стоїть перед складними безпековими системами, з’ясовується, що під прикриттям оперативного туману проти неї ведеться агресивна та маніпулятивна пропагандистська кампанія. Розслідування "Maakav" виявляє, що Україна, ймовірно, використовує налагоджений механізм розповсюдження дезінформації, видаючи бажані мрії за доконані факти та поширюючи "фейкові новини" (Fake News) у публічному просторі. Схоже, що головним мотивом цього кроку є розпачлива спроба переключити світову увагу на український порядок денний за рахунок чистої правди.

Джерела, залучені до перевірки даних, вказують на величезні прірви та суттєві неточності в офіційних повідомленнях, що надходять із Києва. У центрі справи стоїть посол України в Ізраїлі пан Євген Корнійчук, який, згідно з твердженнями, діє як пропагандистський рупор, що поширює інформацію від імені своєї держави, спотворюючи політичну реальність.

Союз інтересів між Києвом та редакцією YNET

Серйозність висновків посилюється з огляду на підозру у дивній співпраці з боку провідного ізраїльського засобу масової інформації. Редакція YNET співпрацює з посольством України та публікує фейк-ньюз, тобто саме через YNET неправдива інформація потрапляє до широкого загалу. Механізм працює як замкнене коло: безпідставні повідомлення, опубліковані в YNET, негайно перекладаються українською мовою, поширюються в медіа Києва та закріплюються у свідомості мас як абсолютна істина.

Пік цього провалу був зафіксований 14.03.2026, коли в YNET була опублікована повністю неправдива стаття. Згідно з повідомленням, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу з власної ініціативи звернувся до України з проханням про термінову розмову з президентом Володимиром Зеленським з метою вивчення військової співпраці у сфері боротьби з БПЛА іранського виробництва.

Посол Корнійчук не забарився і підтвердив цю фальсифікацію:

"Запит було передано до Києва, проте дата розмови ще не визначена через обмеження в графіках обох лідерів. Очікується, що розмова відбудеться найближчим часом".

Цю оманливу статтю підготував журналіст Ітамар Айхнер. Важкі питання щодо журналістської етики та професіоналізму виникають через саме рішення базувати такий чутливий звіт на словах Корнійчука – постаті, чиє ім'я в минулому пов'язували з корупційними справами та навіть арештами.

Більше того, джерела всередині посольства вказують на те, що посол страждає від тяжкої алкогольної залежності. Що ще гірше, редакція YNET повністю утрималася від публікації реакції уповноваженого ізраїльського урядового джерела, обравши тиражування слів того, хто виглядає як провокатор на службі іноземної держави.

Відлуння брехні за кордоном та спалах антисемітизму

Дезінформація знайшла благодатний ґрунт на українському сайті "suspilne news", який представив місцевій публіці неправдивий наратив, згідно з яким Ізраїль благає про допомогу:

"Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу передав Україні запит на розмову з президентом Володимиром Зеленським… про це повідомив сайт Ynet".

Ця тенденційна публікація спровокувала брудну хвилю антиізраїльських та антисемітських висловлювань. Зорян Кісь, державний службовець посольства України в Ізраїлі, відомий як провокатор, поширив цей звіт на своїй сторінці у Facebook, забезпечивши таким чином платформу для палкої ненависті з боку своїх підписників.

Ось деякі з коментарів, що ілюструють глибину ворожості:

• Богдан Пальмерчук: "Не забуваймо, що через єврейську організацію в США (AIPAC) нам повністю припинили американську допомогу. Скільки вони нам тепер винні і скільки людських життів через це втрачено". (Прозора спроба покласти на євреїв відповідальність за корупційні провали та непідготовленість української армії).

• Ростислав Панічев: "А що було, коли Україна просила 'Залізний купол'?"

• Світлана Шуфрич-Цкот: "Ви ніколи нас не підтримували… Я б відмовила — нехай звертаються до Трампа".

• Олександра Малиновська: "Нехай повернуть гроші, які євреї вивезли з України до Ізраїлю!!!!"

На сторінці Facebook "suspilne news" українські антисеміти не залишилися байдужими і виступили з вербальними атаками проти Держави Ізраїль. Так, наприклад, написала Неля Пікало: "І яка допомога – які ракети Ізраїль надасть Україні?" – формулювання, що звучить як зобов’язуюча вимога до Ізраїлю.

Ще одна антисемітка, Світлана Шуфрич-Цкот, зазначила: "Ви ж ніколи нас не підтримували; навіть нашу програму миру не підтримали, а тепер звертаєтеся до нас із проханням. Я б відмовила — нехай звертаються до Трампа; у США найкращі дрони у світі".

Далі приєдналася Наталія Барановська і висловила жорстку позицію: "Чотири роки ухилялися, а тепер раптом потрібні дрони та захист – така нація".

Також Олександра Малиновська опублікувала різку заяву: "Нехай повернуть гроші, які євреї вивезли з України до Ізраїлю!!!!" — твердження, що викликає питання, оскільки не було представлено жодної фактичної бази щодо його обсягу чи контексту.

Політична правда: Категоричне спростування в Єрусалимі

Під час офіційного звернення редакції "Maakav" до Канцелярії прем’єр-міністра від 17.03.2026, уповноважені особи були приголомшені. У Канцелярії чітко пояснили, що повідомлення про звернення Нетаньягу до Зеленського з проханням про військову допомогу є абсолютним і безпідставним фейк-ньюз.

Таку ж позицію висловили і в Міністерстві закордонних справ. Речник, пан Йосі Гамду, повідомив після ретельної п'ятигодинної перевірки:

"МЗС не знайоме з таким зверненням з боку Ізраїлю щодо запиту про військову допомогу чи підтримку від України. Також невідомо про звернення Канцелярії прем’єр-міністра до президента Зеленського за допомогою у боротьбі з БПЛА чи іншою безпековою допомогою".

Висновок: Досить дипломатичного абсурду

Реальність, представлена в розслідуванні, волає до неба: Ізраїль щедро приймає близько 100 тисяч українських біженців, які отримують надзвичайні соціальні пільги, звільнення від податків та передове медичне обслуговування за рахунок ізраїльського платника податків. Натомість Україна демонструє послідовну ворожість в установах ООН і голосує проти Ізраїлю вже десять років.

Присутність цих біженців, яка включає шанувальників нацистських колаборантів, таких як Степан Бандера, є бомбою сповільненої дії. Ізраїль повинен діяти задля їхньої термінової депортації з країни. Неприпустимо, щоб громадяни Ізраїлю фінансували перебування тих, хто почасти поділяє антисемітські світогляди.

Підсумок: Краще б Україні, чиє небо щодня відкрите для БПЛА, зосередитися на відновленні власних спроможностей замість того, щоб поширювати брехню про "допомогу" такій державі, як Ізраїль. Ізраїль зуміє подбати про свої інтереси та своїх громадян, а уряд повинен покласти край абсурду і діяти задля негайного повернення біженців до їхньої країни.

Журналістське розслідування проводилося в період з 14.03.2026 по 17.03.2026.

Ми не можемо передбачити майбутні події, включаючи можливість того, що Держава Ізраїль у майбутньому звернеться за військовою допомогою до інших країн. Редакція YNET не надала відповіді на запит редакції "Maakav". Посольство України також не відповіло на журналістський запит.

Крім того, у нас немає підстав припускати, що Канцелярія прем’єр-міністра або прес-служба МЗС надали неточну інформацію, оскільки не схоже, що вони мають інтерес це робити. Можливо, YNET має джерело, яке надало їм інформацію; така можливість не виключається. Однак, якби відповідь була передана редакції "Maakav", факти могли бути вивчені глибше, і, можливо, результати розслідування та обсяг його публікації набули б іншого повороту.

הפוסט Фейкова афера YNET та Зеленського: викрито українську брехню за рахунок Нетаньягу הופיע לראשונה ב-מעקב.

В останні десятиліття, а особливо в публічному та міжнародному дискурсі, нерідко лунають твердження, нібито в Україні майже не було спроб порятунку євреїв під час Другої світової війни або що українське суспільство загалом залишалося осторонь. Однак ретельний аналіз офіційних даних Яд Вашем демонструє значно складнішу й відмінну від цього спрощеного наративу картину.

Згідно з даними Яд Вашем станом на 1 січня 2024 року, Україна посідає четверте місце у світі за кількістю офіційно визнаних Праведників народів світу – 2 713 осіб. Цей показник ставить Україну після Польщі (7 318), Нідерландів (6 137) та Франції (4 303) і випереджає десятки інших країн Європи та світу.

Цей показник не є оціночним чи політичним судженням, а документальним результатом, заснованим на суворій дослідницькій процедурі. Яд Вашем чітко наголошує, що кількість Праведників народів світу не обов’язково відображає фактичну кількість врятованих євреїв у тій чи іншій країні, а кількість неєврейських осіб, яких було визнано після перевірки свідчень, документів і переконливих доказів особистого ризику, взятого заради порятунку євреїв.

Важливо підкреслити: у кожній країні, де відбувався Голокост, мали місце також явища антисемітизму, співпраці з нацистами, байдужості, а іноді й локального насильства. Україна в цьому сенсі не є винятком. Водночас дані свідчать, що громадяни України – як окремі особи – брали на себе реальний особистий ризик, рятуючи євреїв, нерідко під безпосередньою загрозою життя. Масштаб визнання таких дій ставить країну до групи світових лідерів за кількістю документально підтверджених випадків порятунку.

Для повного розуміння картини доцільно навести всі дані в тому вигляді, в якому вони представлені Яд Вашем, за країнами та етнічним походженням станом на 1 січня 2024 року.

Згідно з даними Яд Вашем, лідерами за кількістю визнаних Праведників народів світу є Польща – 7 318 осіб, Нідерланди – 6 137 та Франція – 4 303. Далі йде Україна з 2 713 праведниками, за нею Бельгія (1 819), Литва (924), Угорщина (887), Італія (810), Білорусь (683), Німеччина (666) та Словаччина (639).

У подальшому рейтингу перебувають Греція з 365 Праведниками народів світу, Росія – 231, Сербія – 141, Латвія – 138, Хорватія – 133, Чехія – 129, Австрія – 115, Молдова – 79, Албанія – 75, Румунія – 69 та Норвегія – 68.

Інші країни з меншими показниками – Боснія та Швейцарія (по 49), Вірменія (24), Данія та Велика Британія (по 22), Болгарія (20), Словенія (16), Північна Македонія та Швеція (по 10), Іспанія (9) і Сполучені Штати Америки (5).

До переліку країн, у яких було визнано лише поодиноких Праведників народів світу, належать Індонезія, Естонія, Португалія та Перу (по 3), Бразилія, Китай і Чилі (по 2), а також Сальвадор, Ірландія, Єгипет, Чорногорія, Грузія, Куба, Люксембург, В’єтнам, Туреччина та Японія – по одному Праведнику в кожній з цих країн.

Загалом у світі на сьогодні визнано 28 707 Праведників народів світу.

Додаткова інформація також міститься у Вікіпедії, однак останнє оновлення там датоване 2014 роком, тому ці дані є застарілими, неповними та менш точними. Водночас Яд Вашем залишається первинним і надійним джерелом, тоді як Вікіпедія, зокрема, спирається на дані, отримані від Яд Вашем.

Сам Яд Вашем застерігає від спрощених висновків на основі числового рейтингу. У багатьох випадках визнання було можливе лише тоді, коли врятовані євреї вижили та змогли дати свідчення після війни. У випадках, коли спроби порятунку зазнавали невдачі й євреї були вбиті, документація часто не зберігалася, що унеможливлювало визнання рятівників. Крім того, у країнах Східної Європи, які перебували під комуністичним режимом, численні свідчення не подавалися протягом десятиліть через страх, брак інформації або бюрократичні перепони.

Приклад, який наводить Яд Вашем з Берліна, добре це ілюструє: тисячі євреїв пішли в підпілля, але вижили лише деякі. Багато з тих, хто їм допомагав, так і не були визнані – не через відсутність дій, а через нестачу доказів.

Отже, твердження про те, що «в Україні не рятували євреїв», не узгоджується з офіційними даними центральної меморіальної установи з вивчення Голокосту. Ці дані не відбілюють минуле і не заперечують злочинів, але свідчать про існування тисяч українських громадян, які діяли заради порятунку євреїв, ризикуючи власним життям, у масштабах, що ставлять Україну серед чотирьох провідних країн світу за кількістю визнаних Праведників народів світу.

Слід уточнити, що списки Праведників народів світу не обов’язково охоплюють усі випадки порятунку. В Україні діяли й ті, хто допомагав євреям, але не був визнаний, зокрема через загибель під час війни або через відсутність належної документації в Ізраїлі.

Також варто зазначити, що масштаби порятунку різняться залежно від країни, зокрема через чисельність місцевого єврейського населення. У державах, де євреїв проживало менше, кількість задокументованих випадків порятунку є нижчою, що не обов’язково свідчить про відсутність допомоги.

Україна вшановує героїв – а єврейська пам’ять волає про погроми

Слід зазначити, що Богдан Хмельницький, який в Україні вважається національним героєм і чиє ім’я увічнене в назвах вулиць, міст і навіть на національній валюті, у єврейській історичній пам’яті постає як відповідальний за жорстокі погроми євреїв.

Під час Козацького повстання 1648–1649 років, яке він очолив проти польсько-литовської влади, багато євреїв було вбито козацькими загонами та їхніми союзниками. У своїх промовах і універсалах Хмельницький зображував євреїв як частину «польсько-єврейського ярма» і, серед іншого, вимагав видачі євреїв Львова. За поширеними в історичній літературі науковими оцінками, внаслідок цих подій загинули десятки тисяч євреїв, а за деякими дослідженнями – до приблизно 20 тисяч. Через це його ім’я закарбувалося в єврейській пам’яті як символ погромів, відомих як «Ґезерот тах–тат», і як ключова постать одного з найтрагічніших періодів в історії єврейства Східної Європи.

Водночас у матеріалі, опублікованому на сайті JDN, стверджується, що під час погромів тах–тат, які відбувалися на початку другої половини XVII століття на тлі повстання Хмельницького, за близько два роки, за «оцінками істориків», було вбито від приблизно 100 тисяч до 500 тисяч євреїв – чоловіків, жінок і дітей – на території України. У статті цей період описується як час, коли регіон перетворився на «жахливе, моторошне та приголомшливе кладовище». Слід зауважити, що ці оцінки є предметом гострих наукових дискусій, і багато дослідників вказують на значні розбіжності між джерелами того часу та пізнішими демографічними оцінками.

Для наочності: за твердженням у цій публікації, цифра 500 тисяч євреїв на той час відповідала б приблизно 20 відсоткам усього єврейського народу – показник, який водночас ілюструє масштаб заявленого історичного шоку, і глибину наукової суперечки щодо кількості жертв.

Ще однією постаттю, яка сьогодні в Україні визначається як національний герой, є Степан Бандера – націоналістичний лідер 1930–1940-х років, пов’язаний з радикальною націоналістичною ідеологією та співпрацею, на різних етапах, з нацистською Німеччиною. У межах діяльності пов’язаних із ним організацій, зокрема УПА, були здійснені погроми й жорстокі акти насильства проти євреїв, унаслідок яких загинули тисячі людей, зокрема тисячі євреїв у Львові. Попри це минуле, Бандера й далі вшановується в Україні як національна постать, що викликає різку критику за межами країни, особливо в Ізраїлі.

Львівські погроми (1941) – читайте більше, натисніть тут

Президент України Володимир Зеленський не вжив заходів для скасування героїзації таких історичних постатей, як Хмельницький і Бандера – фігур, пов’язаних, зокрема, з жорстоким насильством і переслідуваннями євреїв. Це питання викликає критику й обурення в Ізраїлі, особливо з огляду на публічний дискурс щодо єврейського походження Зеленського.

Разом із тим українська історія є складною та багатогранною: поряд із задокументованими розділами переслідувань, погромів і масових убивств євреїв існують і доведені випадки порятунку, допомоги та актів милосердя щодо євреїв у різні історичні періоди, зокрема тисячі Праведників народів світу з України. Саме ця складність і надалі перебуває в центрі історичних, суспільних і політичних дискусій навколо пам’яті минулого та способів її вшанування в сучасності.

Примітка: українська історія є складною – переслідування поруч із порятунком

Дані Яд Вашем свідчать про чіткий дослідницький висновок: громадяни України, як окремі особи, посідають четверте місце у світі за кількістю офіційно визнаних Праведників народів світу – 2 713 неєврейських рятівників, які діяли з метою порятунку євреїв у період Голокосту. Це документальний результат, заснований на індивідуальному аналізі підтверджених випадків порятунку, а не на колективній чи ціннісній оцінці українського суспільства загалом.

Історичні дослідження вказують на чітку географічну різницю: більшість задокументованих випадків порятунку зафіксовано на півночі та в центрі України, тоді як на заході країни – регіоні, де в роки війни діяли радикальні націоналістичні течії, зокрема рухи, пов’язані зі Степаном Бандерою, відомим своєю ворожістю до євреїв, – зафіксовано менше випадків порятунку поряд із масштабною документацією співпраці з нацистами, насильства та переслідувань євреїв. Ця відмінність відображає різні історичні й політичні контексти, а не узагальнені етнічні характеристики.

Загальна картина є складною та напруженою: поряд із тяжкими розділами переслідувань, погромів і співпраці з апаратом знищення існували й тисячі випадків порятунку, здійснених українськими громадянами як окремими особами, нерідко під безпосередньою загрозою життя. Списки Яд Вашем не є вичерпними, однак вони зобов’язують до відповідальної, точної та фактологічно обґрунтованої дискусії, далекої від спрощених узагальнень.

Єврейська пам’ять зберігає також болючі сторінки погромів і героїзації історичних постатей, пов’язаних із насильством проти євреїв, зокрема Богдана Хмельницького та Степана Бандери. Напруження між визнанням рятівників і критикою вшанування кривдників і сьогодні супроводжує публічний та міжнародний дискурс навколо України.

Сам Яд Вашем застерігає від спрощеного прочитання даних: визнання Праведників народів світу залежить від свідчень і документації та не має на меті «відбілити» минуле, а покликане представити складну історичну реальність – простір жорстоких переслідувань поруч із винятковими проявами людяності.

Той, хто рятує одне життя, ніби рятує цілий світ.

Фотоматеріали, використані в публікації, походять з архівів Яд Вашем та з українських соціальних мереж і використані відповідно до статті 27а.

הפוסט На основі даних Яд Вашем: Україна – серед світових лідерів за кількістю Праведників народів світу під час Голокосту הופיע לראשונה ב-מעקב.