הפוסט Майже чотири роки анархії біля Кнесету: наметове містечко лівого табору הופיע לראשונה ב-מעקב.

Відносини між Ізраїлем та Україною опинилися на межі дипломатичного загострення, що викликає серйозні питання щодо поведінки Києва на міжнародній арені. У центрі подій, серія звинувачень з боку Міністерства закордонних справ України, яке стверджує, що судна, які перевозять зерно, нібито викрадене Росією з окупованих територій, прямують до порту Хайфи. Водночас розслідування «MAAKAV» свідчить, що за дипломатичною напругою та гучними заголовками може стояти тривожна практика ведення міжнародних відносин через соціальні мережі за відсутності належної доказової бази.

Хронологія звинувачень без доказів

Інцидент розпочався 27 квітня 2026 року, коли Міністерство закордонних справ України викликало посла Ізраїлю для вручення ноти протесту. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга обрав соціальну мережу X як основний майданчик для публічної комунікації. У своєму дописі він зазначив:

«Дружні відносини між Україною та Ізраїлем мають потенціал приносити взаємну користь обом країнам, і незаконна торгівля Росії викраденим українським зерном не повинна їм шкодити. Важко зрозуміти відсутність належної реакції Ізраїлю на законне звернення України щодо попереднього судна, яке доставило викрадений вантаж до порту Хайфи. Тепер, коли до Хайфи прибуло ще одне подібне судно, ми знову застерігаємо Ізраїль від прийняття викраденого зерна та від завдання шкоди двостороннім відносинам».

На тлі цих заяв фігурує судно «PANORMITIS». Інформацію про його прибуття було поширено розслідувальним проєктом SeaKrime центру «Миротворець» ще до підходу судна до ізраїльських берегів.

Ізраїльська реакція: відсіч дипломатичному тиску

У відповідь на інформаційну кампанію міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар представив чітку державну та юридично вивірену позицію. У коментарі, переданому редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС, зазначено:

«Пане міністре, дипломатичні відносини, особливо між дружніми державами, не здійснюються через Twitter або засоби масової інформації. Звинувачення не є доказами. Докази, що підтверджують ці твердження, досі не надані. Більше того, до звернення до медіа та соціальних мереж не було подано запиту про правову допомогу. Питання буде розглянуте. Ізраїль є правовою державою з незалежними правоохоронними органами. Усі органи діятимуть відповідно до закону».

На пресконференції він додатково наголосив:

«Ми відкидаємо цю “твіттер-дипломатію”. Тепер до фактів: генеральний директор МЗС уже зв’язався з податковими та митними органами Ізраїлю, розпочато перевірку. Коли ви щось перевіряєте – ви перевіряєте факти. Судно не увійшло до порту і не подало деклараційних документів. Неможливо перевірити достовірність тверджень щодо підробки коносамента».

Він також додав:

«Станом на цей момент уряд України не подав запиту про правову допомогу. Було опубліковано лише дописи. Такий запит необхідний, коли йдеться про ймовірні правопорушення, вчинені за кордоном. Українська сторона також не надала доказів. Ізраїль – правова держава. Юридичний діалог має ґрунтуватися на доказах. Якщо у вас є будь-які докази – надайте їх через офіційні канали».

Міністр також нагадав про значну гуманітарну підтримку, яку Ізраїль надавав Україні, включно з постачанням генераторів.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар опублікував у соціальній мережі X допис, зміст якого відповідає заявам, переданим редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС.

Викриття механізму дезінформації: що стоїть за твердженнями?

Аналіз фактів свідчить про суттєві труднощі у доведенні українських звинувачень. Уже 16 квітня 2026 року редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з цього питання. Тоді було повідомлено, що відповіді передані українській стороні дипломатичними каналами. Це може свідчити про те, що Ізраїль заздалегідь вимагав надання доказів – які так і не були представлені.

Крім того, зростають підозри щодо можливого використання технологій штучного інтелекту для створення підроблених зображень суден в ізраїльських портах, що викликає серйозні питання щодо достовірності поширюваної інформації. Водночас Ізраїль наголошує: за відсутності належної доказової бази такі твердження не виходять за межі інформаційного шуму.

Медіа та наслідки

Газета «Гаарец» опублікувала розслідування журналіста Ави Шарфа під заголовком: «Механізм приховування викрито: як до Ізраїлю потрапляє зерно, викрадене Росією в Україні». Однак перевірка «MAAKAV» показала, що матеріал здебільшого спирається на українські джерела та публікації міністра Сибіги без незалежної верифікації. Спроби отримати коментар автора залишилися без відповіді.

Виникає питання: чому ігноруються дані, надані ізраїльськими державними органами? Якщо самі органи заявляють про відсутність підтвердженої інформації щодо вантажу, як можна не враховувати цей суттєвий фактор?

Ситуація викликає занепокоєння: поряд із непідтвердженими публікаціями фіксується зростання ворожої та антисемітської риторики щодо Ізраїлю в українському інформаційному просторі.

Відкриті питання

Редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з додатковими запитами:
Чи свідчать заяви міністра про погіршення відносин, чи йдеться про локальний інцидент?
Чи розглядаються політичні наслідки поширення недостовірної інформації?
Як Ізраїль протидіє дезінформації на міжнародному рівні?
Чи здійснюється моніторинг проявів ворожості та антисемітизму в соціальних мережах?
Які юридичні механізми будуть застосовані у разі надання доказів?

Станом на момент публікації відповіді на ці питання не надійшли. За відсутності публічної доказової бази та з огляду на наполягання Ізраїлю на юридичній процедурі ситуація залишається напруженою між конкуруючими наративами.

До цього часу не оприлюднено офіційних рішень щодо зміни політики чи конкретних дій. За відсутності додаткових перевірених даних передчасно робити остаточні висновки або оцінювати довгострокові наслідки для двосторонніх відносин.

הפוסט Київ поширює неправдиву інформацію в Twitter і веде кампанію підбурювання проти Ізраїлю без жодних доказів הופיע לראשונה ב-מעקב.

Це одна з історій, що назавжди закарбувалися в мені під час служби в медичному підрозділі бригади «Гіваті», батальйон 424 – миті, пережиті зблизька, у реальності бою, дружби та втрати, які й досі залишаються живими в пам’яті, ніби це сталося щойно. Біль, як його описують, не згас – він залишився живим, відчутним і присутнім.

Я ледь не загинув, коли бойовики проникли на позицію та відкрили вогонь, але завдяки трьом побратимам – капітану Талю Бардого, старшому сержанту Ніру Самі та старшому сержанту Ісраелю Лотаті – я залишився живим.

Дата – 23 вересня 2004 року. Для світу це була газетна замітка: «Серйозний інцидент у секторі Гази, загинули троє солдатів». Для тих, хто був там, у батальйоні «Шакед» бригади «Гіваті», це – спогад, що й досі пульсує в тілі, біль, який не притупився. Через двадцять років солдат, що вижив у тому пеклі, відтворює ніч, коли дружба обернулася жалобою, а база – смертельною пасткою.

Той ранок почався з напруженої, але звичної рутини. Троє молодих чоловіків – Таль Бардого, Нір Самі та Ісраель Лотаті – були частиною людського обличчя позиції біля Морега. Вони були друзями: разом вечеряли, ділили мрії в клубі та несли важку службу в кривавому секторі Гази.

«Він мав бути вдома»

Ісраель Лотаті, 20-річний житель Неве-Дкалім, не повинен був бути там. Він мав медичну відпустку, яка дозволяла залишити пекло Гуш-Катіфа й повернутися додому. Друзі дивувалися, майже благали його: «Чому ти тут? Їдь додому».

Ми лягли спати, як у будь-який звичайний вечір. Але ця ніч не була схожою на інші. Під прикриттям густого туману група бойовиків, озброєних автоматами Калашникова та гранатами, підійшла до позиції. Вони чекали в теплицях поселення, використовуючи пролом у «сліпій» огорожі, яка не подавала сигналу про проникнення.

Приблизно за десять днів до загибелі Ісраель постраждав унаслідок інциденту під час служби й зазнавав сильного болю. Попри це, він відмовився відпустки, розуміючи, що його відсутність змусить іншого солдата залишитися на базі. У своїй відданості він уособлював дух відповідальності й самопожертви.

Капітан Таль Бардого: тиха лідерськість і безкомпромісна відданість

Таль допоміг мені вивчити іврит після репатріації до Ізраїлю та призову до армії, коли я ще не володів мовою достатньо.

Він народився в Єрусалимі, виріс у районах Рамот і Гіло, відзначався в навчанні та спорті, особливо в плаванні й баскетболі. З юності був допитливим, самостійним у мисленні, із схильністю до точних наук.

У березні 2001 року призвався до бригади «Гіваті», пройшов шлях від бійця до командира з відзнакою, згодом закінчив офіцерський курс і за власним бажанням став командиром взводу в батальйоні «Шакед».

Його командування вирізнялося поєднанням професіоналізму, скромності та особистого прикладу. Він вірив у лідерство через спільну дію та щиру турботу про солдатів.

Старший сержант Нір Самі: тиха відданість і велике серце

Нір Самі (Сімо), син Хави та Іцхака, народився в Єрусалимі та виріс у районі Малха. Він навчався в школі «Рамат Шарет», згодом – у напрямі бухгалтерії в школі «Орт Невіім». Займався тхеквондо, любив футбол і був відданим уболівальником «Бейтар Єрусалим».

Він був товариським, улюбленим серед друзів, із чутливим серцем. Служив у бригаді «Гіваті», пройшов курс командирів відділення, згодом став сержантом взводу.

Його служба вирізнялася безкомпромісною відданістю, професіоналізмом і постійною турботою про підлеглих. Напередодні Рош га-Шана він повернувся додому – востаннє. Невдовзі після повернення на позицію зателефонував матері, сказавши, що все добре. Це була їхня остання розмова.

Хвилина пекла

О 5:45 ранку тиша вибухнула. Бойовики почали рух. Діставшись воріт, відкрили масований вогонь. Заступник командира роти, капітан Таль Бардого, вийшов зі своєї кімнати, почувши перший постріл – і не встиг зреагувати. Одна куля збила його з ніг.

Далі бойовики рушили до командного пункту. Там, де мала бути координація, розгорнулася трагедія: двоє солдатів були вбиті один за одним.

На базі запанував хаос: пробиті стіни, свист куль над головами й миттєве усвідомлення – це не навчання.

Протягом хвилини – максимум півтори – бойовики випустили кілька магазинів у різні боки. Солдати, прокинувшись від стрілянини, опинилися в бою впритул. Бойовики намагалися втекти, але були ліквідовані. Під час бою був поранений також журналіст «Єдіот Ахронот», який перебував на місці.

Відлуння бою: «Плач, якого я ніколи не чув»

Командир батальйону Офер Леві згодом описав подію як надзвичайно зухвалу атаку ворога. Але сухі цифри звіту не здатні передати масштаб втрати. Для сімей їхній світ зруйнувався того ранку.

Випадок Ісраеля Лотаті закарбувався в моїй пам’яті особливо болісно. У хвилини після цього, під час зустрічі з його родиною, я відчув, ніби провалююся в безодню втрати: його мати намагалася стрибнути в могилу. Це було нестерпно. Такого плачу я не чув ніколи.

Життя в тіні пам’яті

Через двадцять років пам’ять не згасає й не стирається. Вона загострюється, перетворюючись на письмове свідчення й живе вшанування тих, хто був там, бачив падіння друзів і продовжує нести їхній подвиг у серці.

Ті, хто загинув, загинули не марно. Вони полягли героями в палаючому секторі, захищаючи своїх товаришів і народ Ізраїлю. Туман того ранку, можливо, приховав ворога, але не зміг приховати мужність і силу бійців, які стояли до кінця.

Бійці батальйону «Шакед» стояли на передовій, під вогнем, ставши живим щитом. Держава Ізраїль віддає вам шану – за мужність, відданість і вибір боротися навіть у найтяжчі миті.

הפוסט Леви Гіваті: ранок, що за мить перетворився на війну הופיע לראשונה ב-מעקב.

У значущому кроці, що отримав широкий міжнародний резонанс, Президент України, Володимир Зеленський, підписав масштабні зміни до Кримінального кодексу держави, які вперше встановлюють чітко визначену кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Цей крок, який був високо оцінений офіційними представниками Ізраїлю, позначає переломний момент у боротьбі України зі злочинами на ґрунті ненависті та у зміцненні принципів толерантності в українському суспільстві.

Міністр закордонних справ Ізраїлю, Гідеон Саар, привітав цей крок і наголосив на його важливості: «Я висловлюю свою вдячність Президенту Володимиру Зеленському та Україні за внесення змін до кримінального законодавства, які запроваджують кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ці зміни є важливим і необхідним кроком у боротьбі зі злочинами на ґрунті ненависті, зокрема антисемітизмом, і свідчать про відданість України захисту прав людини та утвердженню цінностей толерантності».

Безпрецедентна затримка

Попри суспільну та моральну значущість, шлях до набуття чинності цього закону супроводжувався численними питаннями. Відповідні зміни були ухвалені парламентом України, Верховна Рада України, 15 лютого 2022 року, лише за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії. Водночас підпис Президента затримався на винятковий термін, чотири роки і два місяці. Така тривалість є безпрецедентною для законодавчих процедур подібного характеру, оскільки документ залишався в Офісі Президента без набуття чинності до останнього часу.

Законодавчий процес розпочався ще у лютому 2021 року із внесення двох законопроєктів, спрямованих на запобігання та протидію антисемітизму. Хоча базовий закон було ухвалено й підписано вже у жовтні 2021 року, саме кримінально-правові зміни, що забезпечують реальне правозастосування, залишалися без остаточного затвердження донині.

Система покарань: від обмеження до позбавлення волі

Зміни закріплюють боротьбу з антисемітизмом у межах статті 161 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення рівноправності громадян за ознаками раси, релігії чи національності. Закон передбачає градуйовану систему покарань залежно від тяжкості правопорушення:

Базові правопорушення: штраф від 3 400 до 8 500 гривень або обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Правопорушення за обтяжуючих обставин (насильство, погрози або вчинення службовою особою): підвищений штраф (до 17 000 гривень) або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади.

Злочини, вчинені організованою групою: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Визначення ненависті

Закон містить детальне визначення заборонених проявів антисемітизму, зокрема:

Заперечення права єврейського народу на самовизначення.

Поширення неправдивих стереотипів і покладання колективної відповідальності на єврейську громаду.

Заперечення або виправдання Голокосту.

Заклики до насильства проти євреїв.

Акти вандалізму, осквернення кладовищ, пошкодження релігійних об’єктів і громадських установ.

Виготовлення та поширення символіки і матеріалів, що розпалюють ненависть.

Державний вимір: «національний дім для кожного єврея»

Хоча українське законодавство вітається як правовий інструмент у межах держави, в ізраїльському публічному дискурсі підкреслюється, що майбутнє і безпека єврейського народу ґрунтуються не на іноземних законах, а на самому існуванні Держави Ізраїль.

Як суверенна, економічно розвинена і сильна держава, Ізраїль визначає захист єврейського народу як стратегічний пріоритет. Центральним елементом цієї концепції є Закон про повернення (1950), який надає кожному єврею право на репатріацію до Ізраїлю та набуття громадянства як частини національного дому єврейського народу.

Цей закон гарантує кожному єврею, а також його дітям, онукам і подружжю, право на негайне отримання ізраїльського громадянства. Саме існування держави разом із її оборонною спроможністю, втіленою у Армія оборони Ізраїлю, забезпечує, що євреї більше не залежать від зовнішніх чинників, а мають надійну державу-захисника, яка поєднує динамічну економіку та потужний військовий потенціал.

P.S.

У світі, де мільйони людей змушені залишати свої домівки та шукати притулок за межами власних країн, Держава Ізраїль постає як чітка історична реальність: більше не існує і не існуватиме єврейських біженців у класичному розумінні.

У багатьох країнах, зокрема в Україні, особа певного національного походження, народжена за межами держави, не має автоматичного права на громадянство лише за фактом своєї ідентичності. Ізраїль, натомість, демонструє унікальну модель. У межах своїх засадничих принципів Закон про повернення закріплює чітку концепцію: єврей залишається євреєм незалежно від місця народження чи обставин життя.

Держава Ізраїль відкриває свої двері для кожного єврея та членів його родини, надаючи негайний громадянський статус разом із комплексною системою інтеграції, що включає фінансову допомогу, соціальний супровід і підтримку в перші роки адаптації. Водночас існує обмежене, але важливе визнання осіб, які не є євреями, але ризикували власним життям, рятуючи євреїв під час Друга світова війна, Праведників народів світу, які в окремих випадках можуть отримати спеціальний статус.

У сучасній глобальній реальності, де багато біженців змушені долати складні бюрократичні процедури та нерідко залежать від рішень приймаючих держав, Ізраїль пропонує чітку й однозначну адресу для євреїв у всьому світі. Для багатьох це не лише політична структура, а глибокий символ ідентичності та безпеки.

В очах ворожих сил ця реальність, імовірно, відображає історичну трансформацію: єврейський народ, який протягом століть був змушений шукати притулок, утвердив власний стабільний національний суверенітет, систему, у якій національна приналежність більше не є підставою для переслідування, а стає основою безпеки, свободи та безперервності.

Фото: Володимир Зеленський (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету); Тель-Авів – «Maakav».

הפוסט Україна ухвалила кримінальний закон проти антисемітизму; Ізраїль привітав цей крок הופיע לראשונה ב-מעקב.

Державні таємниці, темні дипломатичні зв’язки та безліч запитань, що залишаються без відповіді, такою є історія судна «ABINSK», яке раптово стало символом морального й політичного провалу біля воріт Держави Ізраїль. Поки уряд Ізраїлю прикривається «правом мовчання», матеріали, оприлюднені тут «Maakav», малюють картину держави, яка воліє заплющити очі на розграбування національних ресурсів, непряму підтримку окупації Криму та надання свободи дій державі, що постачає зброю й ракети ХАМАС, «Хезболлі» та Ірану.

Чи живемо ми у вільній державі, яка шанує верховенство права, чи перетворилися на бюрократичну диктатуру, де свобода інформації фактично відсутня?

Попередження заздалегідь: хроніка заздалегідь відомого провалу

Документи, отримані редакцією «Maakav», свідчать, що цей скандал не став несподіванкою для Міністерства закордонних справ Ізраїлю. Міністерство закордонних справ України та Посольство України в Ізраїлі оприлюднили офіційні заяви безпрецедентної жорсткості. За інформацією української сторони, Ізраїль був завчасно поінформований, ще 23 березня, щодо судна «ABINSK» та можливого походження вантажу з тимчасово окупованих територій.

Україна чітко наголосила: «Імпорт такої продукції є неприпустимим». Попри прямі запевнення Ізраїлю про «належний розгляд питання», реальність стала ляпасом міжнародній дипломатії. У період з 12 по 14 квітня судну було дозволено безперешкодно розвантажити свій вантаж у порту Хайфи.

Механізм пограбування: «тіньовий флот» Росії в порту Хайфи

Що приховано в трюмах судна? За даними МЗС України, «ABINSK», це не просто транспортне судно, а частина «тіньового флоту», складного механізму, який використовується державою агресором (Росією) для незаконного вивезення, транспортування та продажу викраденої української аграрної продукції.

Йдеться про криваві гроші. Кошти, отримані від продажу в порту Хайфи, за твердженням української сторони, безпосередньо фінансують війну проти України. Найбільш обурливим для ізраїльського суспільства є те, що Росія, яка отримує прибуток від викраденого зерна, розвантаженого в Хайфі, одночасно постачає технології та ракети, які через свої структури в Лівані та Газі зрештою спрямовуються проти Ізраїлю.

Дипломатичне зіткнення: Гідеон Саар проти Андрія Сибіги

Кульмінація настала, коли міністр закордонних справ України Андрій Сибіга порушив це питання під час прямої розмови зі своїм ізраїльським колегою Гідеоном Сааром. У публікації в мережі X (Twitter) Сибіга заявив:

«Я звернув увагу на російське судно, яке перевозило зерно, викрадене з України, і якому було дозволено зайти до одного з портів Ізраїлю. Я наголосив, що незаконний експорт викраденої української аграрної продукції є частиною ширших військових зусиль Росії. Торгівля викраденими товарами є неприпустимою».

Офіційна позиція України:

Міністерство закордонних справ України уважно відстежує розвиток подій, пов’язаних із прибуттям судна «ABINSK» до порту Хайфи в Ізраїлі. Судно перевозить вантаж пшениці, який, за низкою джерел, походить із територій України, що перебувають під тимчасовою окупацією.

Українська сторона заздалегідь, ще 23 березня, поінформувала ізраїльських партнерів щодо «ABINSK» та підозр щодо походження вантажу. Україна наголосила, що імпорт такої продукції є неприйнятним, і отримала запевнення про відповідну реакцію.

У цьому контексті викликає глибоке занепокоєння той факт, що в період з 12 по 14 квітня судну було дозволено розвантажити свій вантаж у порту Хайфи.

Українська сторона розглядає «ABINSK» як судно, що може бути частиною «тіньового флоту», який Росія використовує для експорту, транспортування та незаконного продажу викраденої української аграрної продукції. Ці дії використовують ресурси з тимчасово окупованих територій і зрештою сприяють фінансуванню війни проти України.

За результатами розслідування Офісу Генерального прокурора України, яке включало судове рішення про арешт судна та його вантажу в межах кримінального провадження, українська сторона негайно подала запит до Держави Ізраїль про міжнародну правову допомогу.

Міністерство закордонних справ України висловлює сподівання на співпрацю між компетентними органами України та Ізраїлю. Ми очікуємо належного розгляду нашого запиту та застосування відповідних правових механізмів у межах ізраїльської юрисдикції.

Міністерство закордонних справ і Посольство України в Ізраїлі перебувають у постійному контакті з Міністерством закордонних справ Ізраїлю та іншими компетентними органами з метою забезпечення вжиття відповідних заходів.

Міністерство закордонних справ України очікує, що ізраїльська сторона ухвалить зважене рішення відповідно до закону, включно з арештом зазначеного аграрного вантажу, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому.

Україна налаштована притягнути до відповідальності всіх осіб, причетних до незаконного вивезення її ресурсів із тимчасово окупованих територій. Ми закликаємо міжнародних партнерів зайняти принципову позицію та діяти для запобігання таким явищам.

Міністерство закордонних справ України продовжить використовувати всі необхідні дипломатичні та правові засоби для захисту національних інтересів держави.

Якою була відповідь Міністерства закордонних справ Ізраїлю? Мовчання та ухилення. Ми звернулися до міністра закордонних справ Гідеона Саара і були перенаправлені до його речника Орена Марморштейна. Його відповідь редакції «Maakav» стала прикладом бюрократичної розмитості: «Ми передали наші відповіді українським друзям дипломатичними та професійними каналами».

Де зникла прозорість? Де пояснення ізраїльському суспільству?

Депутатка Кнесету Шарен Гаскель: єдине світло наприкінці тунелю

На тлі цієї ситуації позитивно вирізняється діяльність депутатки Кнесету Шарен Гаскель, яка обіймає посаду заступниці міністра закордонних справ. Редакція «Maakav» зв’язалася з нею, і вона зазначила, що хоча не знайома з усіма деталями, пообіцяла розібратися та надати відповідь. З її появою в цій історії з’являється надія.

Правова криза: судові арешти проти ізраїльської бездіяльності

Офіс Генерального прокурора України не обмежився заявами. Було подано офіційний терміновий запит про міжнародну правову допомогу, підкріплений судовим рішенням про арешт судна та вантажу. Україна очікує, що Ізраїль ухвалить рішення відповідно до закону, включно з арештом зазначеного зерна.

Однак ізраїльські органи влади продовжують дотримуватися своєї позиції. Твердження про «відсутність документальних підтверджень» виглядає слабким виправданням. Як можливо, що Україна надає дані про «тіньовий флот» і судові документи, тоді як Ізраїль посилається на «складність доведення обставин»?

Хто насправді керує портом?

Слід нагадати, що порт Хайфи було приватизовано, і нині він перебуває під управлінням консорціуму Adani–Gadot (70% належить індійській групі Adani та 30% – групі Gadot). Чи звільняє це державу від відповідальності? Ні. Держава залишається регулятором і саме вона дозволила судну зайти до порту.

Наразі редакція «Maakav» звернулася до Міністерства закордонних справ, митних та податкових органів у межах закону про свободу інформації. Поки установи зволікають із відповідями, кількість запитань лише зростає:

Чому Ізраїль фактично підтримує окупацію Криму, легітимізуючи подібні вантажі?
Чому Ізраїль сприяє Росії, яка озброює його ворогів?
Що уряд приховує від ізраїльського суспільства?

Пляма на репутації Ізраїлю

Міністерство закордонних справ України закликало міжнародних партнерів зайняти принципову й однозначну позицію. Ізраїль, схоже, обрав шлях політичної кон’юнктури на шкоду міжнародній справедливості. Відсутність відповіді з боку Гідеона Саара та його відомства на тлі готовності Шарен Гаскель розібратися в ситуації свідчить про глибоку кризу в роботі уряду.

Ми в «Maakav» не зупинимося. Ми продовжимо розслідування, очікуватимемо документи в межах закону про свободу інформації та донесемо до суспільства гірку правду: цілком можливо, що в хлібі, який ми споживаємо, є кров народу, що бореться за свою свободу, і зерно, викрадене під прикриттям мовчання Ізраїлю.

Фотографії: Володимир Путін (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету). Використання здійснюється відповідно до статті 27А Закону про авторське право.

הפוסט Пограбування зерна в Хайфі: чи жертвує Гідеон Саар національною мораллю заради Путіна הופיע לראשונה ב-מעקב.

Речник Армії оборони Ізраїлю повідомив, що військово-повітряні сили продовжують безперервні удари по вогневих системах іранського режиму в межах зусиль, спрямованих на зменшення масштабів ракетних обстрілів цивільного населення Держави Ізраїль. Згідно із заявою, удари зосереджені на оперативних засобах, які використовуються для запуску ракет, з метою послаблення наступальних можливостей Ірану.

У цьому контексті ЦАХАЛ оприлюднив кольорове відео високоточного удару по вантажівці, яка використовувалася як мобільна пускова установка балістичних ракет у районі Тебріза на північному заході Ірану. За повідомленням, йдеться про засіб озброєння, призначений для запуску ракет із змінних позицій, що ускладнює його виявлення та нейтралізацію.

У повідомленні речника ЦАХАЛу зазначено, що пускову установку було знищено під час удару. Також наголошується, що внаслідок цієї операції було зірвано плани ракетних обстрілів території Держави Ізраїль, які походили із західної частини Ірану.

У ЦАХАЛі підкреслюють, що військово-повітряні сили продовжують діяти безперервно проти цілей, пов’язаних із іранською системою запуску ракет, у межах широкої оперативної політики, спрямованої на ураження наступальної інфраструктури та зменшення загрози для ізраїльського тилу.

Це повідомлення доповнює серію нещодавніх операцій, які, за даними ЦАХАЛу, були спрямовані на послаблення можливостей запуску та запобігання здійсненню додаткових атак проти Ізраїлю.

Фото: речник ЦАХАЛу

הפוסט Військово-повітряні сили знищили ракетну пускову установку в Ірані הופיע לראשונה ב-מעקב.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заявив, що пропозиції допомоги, які Україна висуває країнам Близького Сходу, за його оцінкою, мають виключно характер публічного позиціонування. Його висловлювання адресовані президентові України Володимиру Зеленському на тлі тривалих дискусій щодо залученості Києва до безпекових процесів поза межами власної держави.

Трамп охарактеризував допомогу, яку Україна надає союзникам США в регіоні Близького Сходу, як крок із політико-іміджевим забарвленням, а не як дію, що має реальне оперативне значення. За словами журналістки Стефані Рул, яка провела з ним приблизно 15-хвилинне телефонне інтерв’ю, про що повідомило українське новинне видання, Трампа запитали про внесок України у підтримку союзників США, зокрема у протидії безпілотним літальним апаратам іранського виробництва.

За її словами, Трамп відповів, що Україна «не зробила нічого», додавши, що всі заяви Зеленського з цього питання, на його переконання, мають політичний характер і спрямовані на досягнення піар-цілей. Таким чином Трамп посилив критичну лінію, яку останнім часом послідовно застосовує щодо українського керівництва.

У подальших заявах Трамп знову виступив із персональною критикою на адресу Зеленського, зазначивши, що з ним «важче мати справу», ніж із президентом Росії Володимиром Путіним. Він також додав, що російський лідер, за його словами, «не боїться Європи» – теза, яка відображає його бачення балансу сил.

Крім того, Трамп висловив невдоволення діями держав Північноатлантичного альянсу, заявивши, що вони не надають Сполученим Штатам належної підтримки в операціях проти Ірану. Водночас він підкреслив, що Вашингтон фактично не потребує їхньої допомоги, попри очікування координації із союзниками.

Контекст цих заяв посилюється попереднім висловлюванням Трампа від 13 березня, у якому він наголосив, що США не потребують української допомоги в перехопленні іранських безпілотників на Близькому Сході. У відповідь Зеленський заявив, що «риторика є риторикою», додавши: «головне – ми знаємо, що робимо», натякаючи на можливий розрив між публічними заявами та фактичними діями.

Тим часом минулого тижня міністр армії США Ден Дрісколл повідомив, що американські військові розгорнули в регіоні Близького Сходу близько 10 000 перехоплювальних безпілотників типу «Marops» – систем, які раніше продемонстрували ефективність у бойових умовах в Україні та нині використовуються як складова ширшої системи протиповітряної оборони.

Паралельно в публічному дискурсі пролунало більш жорстке формулювання критики на адресу українського президента: Зеленський заявив, що Сполучені Штати та Ізраїль нібито зверталися до нього по військову підтримку – твердження, яке, як зазначається, відоме як в Ізраїлі, так і у США, однак оцінюється як недостовірне. Після поширення інформації, що розглядається як така, що вводить громадськість в оману, стверджується, що президент України прагне отримати більш серйозне та шанобливе ставлення на міжнародній арені.

У цьому контексті постає ширше питання щодо характеру дипломатичної поведінки України в нинішній період: наскільки публічні заяви відображають реальну політику та якими є їхні наслідки для зовнішніх відносин держави. На цьому тлі тривають бойові дії в Україні, а міжнародна спільнота продовжує уважно стежити за розвитком подій як у політичній, так і в безпековій площині.

Зеленський у дипломатичній неправді: справа про безпілотники

20 березня 2026 року редакція «Мааков» зафіксувала випадок, який було представлено як серйозне введення в оману: стверджувалося, що посол України поширив інформацію, яка не відповідає дійсності, згідно з якою прем’єр-міністр Ізраїлю нібито звертався або мав намір звернутися по військову допомогу до України. У матеріалі це твердження було кваліфіковано як таке, що вводить громадськість в оману.

У статті також зазначається, що Ізраїль постає як держава з розвиненими військовими можливостями, яка за певних умов могла б досягти швидкого результату у військовій сфері, тоді як щодо України висловлюються припущення про наявність серйозних системних проблем на рівні державного управління та військової організації.

Перейти до статті – натисніть тут

Фактично опублікований на сайті «Мааков» матеріал містить твердження про те, що публікація ресурсу Ynet, яка стосувалася нібито звернення Ізраїлю до України по допомогу у сфері безпілотників, не відповідає фактичній дійсності. Згідно з викладеним, прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньягу приписувалося звернення до президента України Володимира Зеленського з проханням про військову допомогу, однак, як зазначається, офіційні джерела в Ізраїлі категорично спростували цю інформацію.

У матеріалі також наведено цитату, приписувану дипломатичному представнику посольства України в Ізраїлі, відповідно до якої тема безпілотників «була повністю вигадана». На підставі цього публікація характеризує ситуацію як суттєвий медійний збій, підкреслюючи розрив між первинним повідомленням і представленою офіційною позицією.

У підсумку редакція «Мааков» подає цей епізод як частину ширшої тенденції поширення неперевіреної інформації в медіапросторі, наголошуючи, що подібні публікації можуть мати значний вплив на суспільний дискурс і міжнародні відносини. Також зазначено, що редакція продовжить відстежувати матеріали, здатні впливати на сприйняття фактичної реальності.

Фото: AP – використання відповідно до статті 27А Закону про авторське право

הפוסט Трамп: Зеленський бреше та діє виключно з піар-мотивів הופיע לראשונה ב-מעקב.

Банк Ізраїлю оприлюднив у березні 2026 року річний звіт за 2025 рік – комплексний документ, що аналізує стан ізраїльської економіки в рік, позначений продовженням бойових дій з жовтня 2023 року та їхніми масштабними економічними наслідками. Звіт змальовує складну картину економіки, яка функціонує в умовах тривалого надзвичайного стану, демонструючи відносну стійкість, але водночас зазнаючи поступового виснаження своїх фундаментальних основ.

Згідно з наведеними даними, економіка Ізраїлю у 2025 році зросла на 2,9%, що є суттєвим покращенням порівняно зі зростанням лише на 1% у 2024 році. Діловий сектор також продемонстрував відновлення, збільшившись на 3,2%. Водночас темпи зростання залишаються нижчими за довгостроковий тренд, а одним із ключових чинників цього є серйозні обмеження пропозиції на ринку праці.

Звіт вказує на значний дефіцит робочої сили, який, зокрема, зумовлений масштабною мобілізацією резервістів та відсутністю палестинських працівників. Ця ситуація сформувала «напружений» ринок праці, що характеризується низьким рівнем безробіття поряд із суттєвим тиском на заробітні плати, що вплинуло на ділову активність і загальні темпи відновлення економіки.

У сфері цін зафіксовано уповільнення: інфляція у 2025 році становила 2,6% і повернулася в межі цільового діапазону після того, як у певні місяці перевищувала його. За даними звіту, це уповільнення стало результатом поєднання жорсткої монетарної політики, зміцнення шекеля та зниження ризикової премії Ізраїлю. Водночас Банк Ізраїлю протягом більшої частини року утримував відносно високу облікову ставку на рівні 4,5% і лише наприкінці року розпочав її поступове зниження – спочатку до 4,25%, а згодом до 4% у січні 2026 року.

Поряд із макроекономічною стабілізацією, звіт підкреслює високу ціну війни. Сукупні втрати ВВП з початку бойових дій оцінюються приблизно у 8,6% ВВП, що становить близько 175 мільярдів шекелів. Якщо розглядати ці дані крізь призму добробуту громадян, середні втрати становлять близько 35 тисяч шекелів на душу населення за цей період.

Фіскальна ситуація також залишається складною. Бюджетний дефіцит знизився до рівня 4,7% ВВП, проте все ще перевищує показники, характерні для довоєнних років. Водночас співвідношення державного боргу до ВВП зросло до 68,5%, що відображає помітне збільшення і викликає занепокоєння щодо подальшого розширення боргового навантаження.

У звіті зазначається, що скорочення дефіциту було досягнуто переважно завдяки підвищенню податків і зменшенню державних витрат, однак наголошується, що структурний дефіцит залишається вищим за рівень, необхідний для стабілізації боргового показника. Це означає, що без додаткових заходів існує ризик подальшого зростання боргу в найближчі роки.

Паралельно фінансова система та ринки капіталу продемонстрували відносно позитивну динаміку. Ціни на акції зросли, обсяги кредитування розширилися, а фінансові ризики залишилися порівняно низькими. Ці показники свідчать про часткове відновлення довіри інвесторів, зокрема на тлі послаблення інтенсивності бойових дій протягом року.

Водночас звіт підкреслює низку довгострокових структурних викликів. Серед них – низька продуктивність праці, необхідність підвищення рівня участі в ринку праці серед окремих груп населення, а також потреба у значних інвестиціях в інфраструктуру та людський капітал. Ці питання набувають додаткової актуальності на тлі технологічних змін, насамперед розвитку штучного інтелекту, які, як очікується, вплинуть на структуру ринку праці та вимоги до навичок у майбутньому.

Крім того, звіт вказує на зміну міграційного балансу. У 2024-2025 роках зафіксовано негативну тенденцію – зростання кількості ізраїльтян, які залишають країну. Це явище має потенційні наслідки як для ринку праці, так і для попиту на житло, а також для майбутніх темпів економічного зростання.

У цьому контексті ситуація на ринку житла відображається опосередковано через макроекономічні умови та структуру попиту. Оцінка того, що нерухомість із захищеною кімнатою (мамадом) користується підвищеним попитом, посилюється на тлі поточної безпекової реальності, хоча звіт не містить прямої кількісної оцінки цінових розривів. Водночас сама зміна структури попиту свідчить про адаптацію домогосподарств до тривалих безпекових ризиків.

Загалом, звіт Банку Ізраїлю за 2025 рік описує економіку, яка зберігає відносну стабільність навіть в умовах тривалої війни, але досягає цього ціною значних економічних і соціальних витрат. Поряд із ознаками відновлення, документ вказує на накопичувальне виснаження та необхідність стратегічних довгострокових кроків – як у фіскальній сфері, так і у сферах зайнятості, продуктивності та інвестицій у людський капітал – щоб стримати ризики та забезпечити економічну стабільність у наступні роки.

הפוסט Скільки коштує захищена кімната (мамад): розрив у цінах на житло הופיע לראשונה ב-מעקב.

Останніми тижнями здавалося, що складні дипломатичні відносини між Єрусалимом і Києвом досягли нової точки напруження. Однак розслідування «Маaкав» розкриває значно тривожнішу картину: налагоджений механізм дезінформації, введення громадськості в оману та поширення неправдивих публікацій через провідні ізраїльські медіа, насамперед портал Ynet. Зібрані дані вказують на те, що події нагадують медіадипломатичну змову, спрямовану на дискредитацію уряду Ізраїлю та його очільника Біньяміна Нетаньягу за рахунок фактичної істини.

Перекручення та заперечення: фальшивий наратив про безпілотники

Скандал розпочався з широко розтиражованих повідомлень, які отримали значний резонанс на сайті Ynet. Згідно з ними, прем’єр-міністр Нетаньягу нібито звернувся до президента України Володимира Зеленського з проханням про військову допомогу у сфері безпілотних технологій. Інформація, подана як встановлений факт, викликала хвилю ворожих реакцій щодо Ізраїлю в українських соціальних мережах, формуючи образ «Ізраїлю, що благає про допомогу Києва».

Однак розслідування «Маaкав», проведене в період з 14 по 17 березня 2026 року, засвідчило протилежне. Офіційні джерела в Ізраїлі, включно з канцелярією прем’єр-міністра та Міністерством закордонних справ, категорично й однозначно спростували як сам факт звернення, так і приписаний йому зміст. Разючий розрив між публікаціями Ynet і реальною дипломатичною ситуацією на місці викликав серйозні запитання щодо джерел інформації та журналістської відповідальності видання.

14 березня 2026 року Зорян Кіс опублікував на своїй офіційній сторінці повністю неправдиву статтю, яка від самого початку мала оманливий характер. На момент публікації він, імовірно, усвідомлював недостовірність її змісту, а її поширення призвело до масштабної хвилі антисемітських проявів в Україні – читати далі

Ключове свідчення: представники посольства відступають і звинувачують

Найбільш драматичний поворот у справі настав після заяви першого секретаря посольства України в Ізраїлі Зоряна Киса, який висвітлив масштаб медійної фальсифікації. Після оприлюднення перших результатів розслідування «Маaкав» під заголовком «Фейкова афера YNET і Зеленського: українська брехня за рахунок Нетаньягу викрита» в посольстві почали змінювати свою позицію.

Кис, який спочатку разом із колегами поширював помилкову публікацію Ynet, фактично визнав, що ізраїльський ресурс грубо перекрутив факти. У своїх коментарях він навів прямі слова посла Євгена Корнійчука, який поклав повну відповідальність на Ynet:

«Звернення Нетаньягу не супроводжувалося уточненням теми можливих переговорів. Ізраїльський інтернет-ресурс Ynet перекрутив інформацію, після чого її було поширено в медіа… тему дронів і БПЛА вони повністю вигадали. Більше того, з огляду на ситуацію, розмова може бути взагалі скасована, оскільки ізраїльська сторона дуже чутлива до подібних витоків».

Це визнання першого секретаря посольства України оголює масштаб «дипломатичного фейку»: тоді як Ynet сконструював наратив про нібито відчайдушне прохання Ізраїлю про допомогу, з’ясувалося, що йшлося про повну вигадку, покликану обслуговувати пропагандистські інтереси за рахунок дипломатичної правди.

Провокація на службі інформаційної кампанії

Розслідування свідчить про повторюваний характер подібних дій. До українських медіа надходила інформація з виразним пропагандистським характером, що походила від джерел, пов’язаних із Києвом. Метою було формування громадського та дипломатичного тиску на Ізраїль із використанням ізраїльських медіа як «резонансної платформи» для дезінформації.

В Ізраїлі дедалі більше аналітиків дійшли висновку, що брехня та провокації стали ключовими інструментами в роботі української дипломатичної місії. Посольство, яке спочатку скористалося хвилею неправдивих повідомлень Ynet, було змушене змінити свою позицію лише після того, як розслідування «Маaкав» оприлюднило факти, що свідчили про неточність інформації, поширеної українським послом, та про повне заперечення публікацій із боку ізраїльських державних структур.

Журналістська відповідальність чи загроза безпеці

Дії Ynet у цій справі порушують гострі питання щодо його суспільної відповідальності. Публікація чутливої дипломатичної та оборонної інформації, що базується на вигадках і перекрученнях, становить не лише журналістську помилку, а й потенційну шкоду інтересам держави Ізраїль. Завдані збитки зовнішньополітичним відносинам країни та засмічення публічного дискурсу іноземними наративами, які знайшли відгук в ізраїльських медіа, потребують серйозного аналізу.

Механізм пропаганди, за якого неправдиві повідомлення, що з’являються в Ізраїлі, підсилюються в Україні та подаються там як встановлений факт, стає інструментом війни за громадську свідомість. У цьому випадку, за висновками розслідування, Ynet виступив одним із центральних елементів цієї системи дезінформації, пожертвувавши фактичною правдою заради провокаційного ефекту.

Розслідування «Маaкав» демонструє, як «фейкові новини» перетворюються на інструмент дипломатичного впливу. Між неправдивими заявами української дипломатичної місії та перекрученнями в ізраїльських медіа Ізраїль і його керівництво постають як об’єкти спланованої кампанії дискредитації. Той факт, що український дипломат був змушений визнати: «тему безпілотників повністю вигадало ізраїльське медіа», має викликати серйозне занепокоєння у всіх, хто дбає про довіру до журналістики в Ізраїлі.

Редакція «Маaкав» і надалі відстежуватиме та викриватиме спроби маніпуляції громадською думкою, обстоюючи чистоту інформації, що подається громадянам Ізраїлю.

Фото прем’єр-міністра – з офіційної сторінки
Фото президента Володимира Зеленського – із сайту 1+1
Використання зображень – відповідно до статті 27А Закону про авторське право

הפוסט Змова фейків: як Ynet вигадав історію про БПЛА в інтересах посольства України проти Нетаньягу הופיע לראשונה ב-מעקב.

Поки Держава Ізраїль непохитно стоїть перед складними безпековими системами, з’ясовується, що під прикриттям оперативного туману проти неї ведеться агресивна та маніпулятивна пропагандистська кампанія. Розслідування "Maakav" виявляє, що Україна, ймовірно, використовує налагоджений механізм розповсюдження дезінформації, видаючи бажані мрії за доконані факти та поширюючи "фейкові новини" (Fake News) у публічному просторі. Схоже, що головним мотивом цього кроку є розпачлива спроба переключити світову увагу на український порядок денний за рахунок чистої правди.

Джерела, залучені до перевірки даних, вказують на величезні прірви та суттєві неточності в офіційних повідомленнях, що надходять із Києва. У центрі справи стоїть посол України в Ізраїлі пан Євген Корнійчук, який, згідно з твердженнями, діє як пропагандистський рупор, що поширює інформацію від імені своєї держави, спотворюючи політичну реальність.

Союз інтересів між Києвом та редакцією YNET

Серйозність висновків посилюється з огляду на підозру у дивній співпраці з боку провідного ізраїльського засобу масової інформації. Редакція YNET співпрацює з посольством України та публікує фейк-ньюз, тобто саме через YNET неправдива інформація потрапляє до широкого загалу. Механізм працює як замкнене коло: безпідставні повідомлення, опубліковані в YNET, негайно перекладаються українською мовою, поширюються в медіа Києва та закріплюються у свідомості мас як абсолютна істина.

Пік цього провалу був зафіксований 14.03.2026, коли в YNET була опублікована повністю неправдива стаття. Згідно з повідомленням, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу з власної ініціативи звернувся до України з проханням про термінову розмову з президентом Володимиром Зеленським з метою вивчення військової співпраці у сфері боротьби з БПЛА іранського виробництва.

Посол Корнійчук не забарився і підтвердив цю фальсифікацію:

"Запит було передано до Києва, проте дата розмови ще не визначена через обмеження в графіках обох лідерів. Очікується, що розмова відбудеться найближчим часом".

Цю оманливу статтю підготував журналіст Ітамар Айхнер. Важкі питання щодо журналістської етики та професіоналізму виникають через саме рішення базувати такий чутливий звіт на словах Корнійчука – постаті, чиє ім'я в минулому пов'язували з корупційними справами та навіть арештами.

Більше того, джерела всередині посольства вказують на те, що посол страждає від тяжкої алкогольної залежності. Що ще гірше, редакція YNET повністю утрималася від публікації реакції уповноваженого ізраїльського урядового джерела, обравши тиражування слів того, хто виглядає як провокатор на службі іноземної держави.

Відлуння брехні за кордоном та спалах антисемітизму

Дезінформація знайшла благодатний ґрунт на українському сайті "suspilne news", який представив місцевій публіці неправдивий наратив, згідно з яким Ізраїль благає про допомогу:

"Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу передав Україні запит на розмову з президентом Володимиром Зеленським… про це повідомив сайт Ynet".

Ця тенденційна публікація спровокувала брудну хвилю антиізраїльських та антисемітських висловлювань. Зорян Кісь, державний службовець посольства України в Ізраїлі, відомий як провокатор, поширив цей звіт на своїй сторінці у Facebook, забезпечивши таким чином платформу для палкої ненависті з боку своїх підписників.

Ось деякі з коментарів, що ілюструють глибину ворожості:

• Богдан Пальмерчук: "Не забуваймо, що через єврейську організацію в США (AIPAC) нам повністю припинили американську допомогу. Скільки вони нам тепер винні і скільки людських життів через це втрачено". (Прозора спроба покласти на євреїв відповідальність за корупційні провали та непідготовленість української армії).

• Ростислав Панічев: "А що було, коли Україна просила 'Залізний купол'?"

• Світлана Шуфрич-Цкот: "Ви ніколи нас не підтримували… Я б відмовила — нехай звертаються до Трампа".

• Олександра Малиновська: "Нехай повернуть гроші, які євреї вивезли з України до Ізраїлю!!!!"

На сторінці Facebook "suspilne news" українські антисеміти не залишилися байдужими і виступили з вербальними атаками проти Держави Ізраїль. Так, наприклад, написала Неля Пікало: "І яка допомога – які ракети Ізраїль надасть Україні?" – формулювання, що звучить як зобов’язуюча вимога до Ізраїлю.

Ще одна антисемітка, Світлана Шуфрич-Цкот, зазначила: "Ви ж ніколи нас не підтримували; навіть нашу програму миру не підтримали, а тепер звертаєтеся до нас із проханням. Я б відмовила — нехай звертаються до Трампа; у США найкращі дрони у світі".

Далі приєдналася Наталія Барановська і висловила жорстку позицію: "Чотири роки ухилялися, а тепер раптом потрібні дрони та захист – така нація".

Також Олександра Малиновська опублікувала різку заяву: "Нехай повернуть гроші, які євреї вивезли з України до Ізраїлю!!!!" — твердження, що викликає питання, оскільки не було представлено жодної фактичної бази щодо його обсягу чи контексту.

Політична правда: Категоричне спростування в Єрусалимі

Під час офіційного звернення редакції "Maakav" до Канцелярії прем’єр-міністра від 17.03.2026, уповноважені особи були приголомшені. У Канцелярії чітко пояснили, що повідомлення про звернення Нетаньягу до Зеленського з проханням про військову допомогу є абсолютним і безпідставним фейк-ньюз.

Таку ж позицію висловили і в Міністерстві закордонних справ. Речник, пан Йосі Гамду, повідомив після ретельної п'ятигодинної перевірки:

"МЗС не знайоме з таким зверненням з боку Ізраїлю щодо запиту про військову допомогу чи підтримку від України. Також невідомо про звернення Канцелярії прем’єр-міністра до президента Зеленського за допомогою у боротьбі з БПЛА чи іншою безпековою допомогою".

Висновок: Досить дипломатичного абсурду

Реальність, представлена в розслідуванні, волає до неба: Ізраїль щедро приймає близько 100 тисяч українських біженців, які отримують надзвичайні соціальні пільги, звільнення від податків та передове медичне обслуговування за рахунок ізраїльського платника податків. Натомість Україна демонструє послідовну ворожість в установах ООН і голосує проти Ізраїлю вже десять років.

Присутність цих біженців, яка включає шанувальників нацистських колаборантів, таких як Степан Бандера, є бомбою сповільненої дії. Ізраїль повинен діяти задля їхньої термінової депортації з країни. Неприпустимо, щоб громадяни Ізраїлю фінансували перебування тих, хто почасти поділяє антисемітські світогляди.

Підсумок: Краще б Україні, чиє небо щодня відкрите для БПЛА, зосередитися на відновленні власних спроможностей замість того, щоб поширювати брехню про "допомогу" такій державі, як Ізраїль. Ізраїль зуміє подбати про свої інтереси та своїх громадян, а уряд повинен покласти край абсурду і діяти задля негайного повернення біженців до їхньої країни.

Журналістське розслідування проводилося в період з 14.03.2026 по 17.03.2026.

Ми не можемо передбачити майбутні події, включаючи можливість того, що Держава Ізраїль у майбутньому звернеться за військовою допомогою до інших країн. Редакція YNET не надала відповіді на запит редакції "Maakav". Посольство України також не відповіло на журналістський запит.

Крім того, у нас немає підстав припускати, що Канцелярія прем’єр-міністра або прес-служба МЗС надали неточну інформацію, оскільки не схоже, що вони мають інтерес це робити. Можливо, YNET має джерело, яке надало їм інформацію; така можливість не виключається. Однак, якби відповідь була передана редакції "Maakav", факти могли бути вивчені глибше, і, можливо, результати розслідування та обсяг його публікації набули б іншого повороту.

הפוסט Фейкова афера YNET та Зеленського: викрито українську брехню за рахунок Нетаньягу הופיע לראשונה ב-מעקב.