Викрадення та державний злочин: Йонатана Карлінського викрали представники українського режиму, затримали на кордоні та примусово мобілізували – тоді як Ізраїль залишає свого громадянина напризволяще, попри те що його утримують проти його волі.

Серйозна й приголомшлива справа спричинила широкий резонанс і глибоке занепокоєння в єврейській громаді та в Ізраїлі: 49-річний Йонатан Карлінський, мешканець Бейтар-Іліта та батько доньки, який має ізраїльське громадянство і лише перебуває на українському консульському обліку, був затриманий на території України, утримується проти своєї волі та був примусово мобілізований до лав української армії.

Цей випадок, який різні джерела характеризують як злочин та безпрецедентний правовий і гуманітарний провал, викликає серйозні запитання щодо політики та дій української влади. Водночас ця справа стає випробуванням для рішучості Держави Ізраїль домогтися звільнення свого громадянина з-під контролю режиму, який застосовує до нього жорсткі та незаконні заходи.

Українська влада стверджує, що Карлінський має «подвійне громадянство». Однак це твердження є докорінно оманливим і вводить в оману як представників державних органів Ізраїлю, так і громадськість.

З юридичного погляду тут необхідне однозначне роз’яснення: український консульський облік (Consular Registration) не є «подвійним громадянством» і не становить статусу, рівнозначного громадянству чи резидентству. Йдеться лише про адміністративний механізм, призначений для обліку консульськими органами персональних даних громадянина та місця його перебування за межами держави.

Сам факт перебування на консульському обліку не надає громадянства, не створює додаткового громадянсько-правового зв’язку з державою та не може замінити передбачену законом процедуру набуття громадянства. Відповідно до українського законодавства, громадянство та консульський облік — це два цілком окремі правові інститути.

Отже, представлення консульського обліку як «подвійного громадянства» спотворює факти та створює викривлену юридичну картину. Консульський облік призначений виключно для врегулювання взаємодії громадян, які перебувають за кордоном, із дипломатичними та консульськими представництвами, а також для ефективнішого надання консульських послуг.

У контексті дипломатичних відносин між Єрусалимом і Києвом це розмежування також має принципове значення: сам по собі консульський облік не є додатковим громадянством, не надає громадянства та не створює статусу резидента.

Карлінський – брацлавський хасид, який репатріювався до Ізраїлю та став релігійним після того, як у минулому служив в українській армії. Як і щороку, він вирушив до Умані, щоб узяти участь у традиційному великому зібранні брацлавських хасидів на Рош га-Шана.

Дорогою назад до Ізраїлю, під час перевірки документів на українсько-румунському кордоні, з’ясувалося, що з погляду місцевої влади він і надалі підлягає військовій службі. Його затримала на місці українська військова поліція, після чого прямий зв’язок із ним було втрачено.

Приблизно через півтора тижня після затримання Федерація єврейських громад України (FJCU) повідомила, що Карлінського перевели до місця утримання осіб, яких вважають дезертирами, в Одеській області.

За наявною інформацією, було ухвалено рішення направити його як медика до військового підрозділу в районі Харкова – з огляду на його медичні знання та гостру нестачу медичного персоналу в українській армії.

Представники єврейської громади України намагалися домогтися його звільнення, однак зіткнулися з жорсткою позицією влади, яка дала зрозуміти, що, з її погляду, «винятків немає».

На першому ексклюзивному відеозаписі, який надійшов до редакції «Амс», Карлінського видно у військовому таборі – він виглядає виснаженим і втомленим.

На відео Карлінський говорить: «Вітаю, я Карлінський Йонатан Моше. Наразі я перебуваю в пункті мобілізації української армії. Тут до мене ставляться з повагою, однак я не можу виконувати військові обов’язки через свої релігійні переконання, які не дозволяють мені користуватися зброєю».

Його родич та адвокат Шломо Хадад, який займається цією справою від імені родини, підтримував зв’язок із представниками структур, залучених до надання допомоги.

У Федерації повідомили, що Карлінського не направлять до передової зони, де безпосередньо ведуться бойові дії. Натомість він перебуватиме на тиловій базі за десятки кілометрів від лінії фронту, де виконуватиме обов’язки медичного працівника.

Також було зазначено, що його стан перевірили й він є задовільним. Карлінському надали кошерне харчування для будніх днів і Шабату, їжу для трапези перед початком посту Йом-Кіпур і після його завершення, молитовник, а також комплект «чотирьох видів» для свята Суккот.

Допомогу було надано за сприяння посланця ХАБАДу в Одесі рабина Шнеура Віглера та головного рабина Одеси й Півдня України Авраама Вольфа.

Подальші перевірки спростували первинне твердження про те, що Карлінський нібито має право на звільнення від військової служби за українським законодавством як батько шістьох дітей. З’ясувалося, що він є батьком лише однієї доньки.

Федерація офіційно заявила: «Той факт, що Карлінський має медичні знання, а також дедалі гостріша нестача медичних працівників в українській армії призвели до того, що зараз армія дуже потребує його і не може його звільнити. Крім того, у минулому він служив в армії – до того, як став релігійним і репатріювався до Ізраїлю, – і з їхнього погляду він належить до них».

Голова єврейських громад України рабин Меїр Стамблер, коментуючи складність ситуації, заявив: «Україна веде надзвичайно важку війну проти агресивного ворога, який уже майже п’ять років завдає ударів по людях, будівлях, школах, лікарнях та інших об’єктах. Люди гинуть щодня, тому існує гостра нестача людських ресурсів. Тут потрібен кожен громадянин України, тому отримати звільнення неможливо. Якщо порівнювати з Ізраїлем – це було б так, ніби ХАМАС і "Хезболла“ вторглися в країну, а витіснити їх не вдалося б навіть через п’ять років. Це справжня війна за існування».

Водночас рабин Стамблер додав: «Україна робить усе, що може, і ми дуже вдячні їй за те, що вона враховує потреби представників усіх релігій і кожного військовослужбовця. Карлінський сказав, що з релігійних причин не хоче тримати в руках зброю, і йому пішли назустріч, призначивши його медиком. Можливо, згодом нам вдасться залучити його до військового рабинату української армії».

Справа, яка нині набула широкого резонансу, знову повернула в центр суспільної уваги попередження, що пролунали задовго до цього випадку, однак тоді майже не отримали суспільного розголосу.

Ще 12 серпня 2024 року редакція «Макав» опублікувала спеціальне журналістське розслідування, в якому попередила ізраїльську громадськість про реальну небезпеку для ізраїльтян, які мають подвійне громадянство та в’їжджають на територію України під час війни.

Перевірка редакції «Макав» засвідчила, що на той момент вона була єдиним засобом масової інформації, який оприлюднив пряме й недвозначне попередження з цього питання, вказавши на реальну загрозу затримання, заборони на виїзд із країни та процедур примусової мобілізації з боку української влади.

Тривожні сигнали були очевидними вже тоді: подібні випадки траплялися й раніше, а наявна інформація свідчила про те, що Україна продовжує розглядати таких ізраїльтян як своїх громадян, на яких у повному обсязі поширюється військовий обов’язок.

Тепер випадок Йонатана Карлінського став яскравим і болісним свідченням того, як те попередження втілилося в реальність.

Редакція «Макав» направила офіційний запит до пресслужби Міністерства закордонних справ Ізраїлю з проханням надати коментар та роз’яснити, яких заходів вживає держава для захисту ізраїльського громадянина.

Станом на момент публікації відповіді від Міністерства закордонних справ Ізраїлю не надійшло.

הפוסט У полоні українського режиму: громадянина Ізраїлю примусово мобілізували на військову службу הופיע לראשונה ב-מעקב.

Спеціальний репортаж: бурхлива ніч безперервних бойових дій між Росією та Україною охопила одразу кілька напрямків фронту. Масований обмін ударами із застосуванням безпілотників призвів до значних пошкоджень критичної інфраструктури, серйозних руйнувань житлових будинків та численних жертв серед цивільного населення. Водночас повідомлення з дипломатичних джерел свідчать про складні переговори на найвищому рівні щодо можливості проведення тристороннього саміту.

Вогонь у Краснодарському краї: Ільський НПЗ атаковано, підприємство охопила пожежа

У ніч із 25 на 26 вересня українські сили здійснили цілеспрямовану атаку безпілотниками по стратегічно важливих об’єктах у глибині російської території. Однією з головних цілей став Ільський нафтопереробний завод, розташований у Краснодарському краї. Унаслідок влучання на території підприємства спалахнула масштабна пожежа. Генеральний штаб України підтвердив факт ураження об’єкта.

Ільський НПЗ вважається одним із провідних і стратегічно важливих нафтопереробних підприємств на півдні Росії. Завод має шість основних технологічних установок, а його потужність становить близько 6,6 млн тонн нафти на рік. Продукція підприємства використовується, зокрема, для забезпечення російських військових сил, задіяних у бойових діях.

Це далеко не перший випадок, коли підприємство стає об’єктом атаки. Ільський НПЗ неодноразово був ціллю українських безпілотників; попередня зафіксована атака на нього відбулася 8 серпня. За попередніми повідомленнями з місця подій, є постраждалі, однак їхня точна кількість офіційно наразі не оприлюднена.

Водночас надходить непідтверджена інформація про ще одну атаку – на Афіпський нафтопереробний завод, який також розташований у Краснодарському краї. Ці повідомлення наразі очікують офіційного підтвердження.

Про руйнування та людські жертви повідомляють і в інших російських регіонах. Російські офіційні джерела заявляють щонайменше про п’ятьох поранених і двох загиблих унаслідок ударів українських безпілотників упродовж ночі в Ростовській та Бєлгородській областях.

Російські удари по Києву, Запоріжжю, Харкову та Херсону

Тим часом російські сили продовжили завдавати ударів по цивільних об’єктах, житлових будинках та комерційній інфраструктурі на території України:

• Київська область: удосвіта російські сили атакували бізнес-центр «Протасов», у якому розташований дата-центр компанії «Космонова». Telegram-канал «Київ Новини» повідомив, що внаслідок атаки частина клієнтів одного з інтернет-провайдерів втратила доступ до мережі. Крім того, російський реактивний безпілотник влучив у житловий будинок в області, внаслідок чого постраждали четверо людей.
• Запоріжжя: смертоносна російська атака забрала життя двох людей. Рятувальні служби продовжують розбирати завали повністю зруйнованої будівлі. Під інтенсивний удар потрапив також місцевий ринок.
• Харків: унаслідок атак із застосуванням безпілотників постраждали четверо людей. Удари завдали значних пошкоджень двоповерховому житловому будинку та спричинили займання автомобілів.
• Херсонська область: за даними обласної військової адміністрації, протягом останньої доби одна цивільна особа загинула, ще троє людей дістали поранення. Російські сили обстріляли об’єкти критичної та соціальної інфраструктури; пошкоджено також п’ять приватних будинків і транспортні засоби.

Політичні контакти та дипломатична напруга

Паралельно з військовою ескалацією розгортається дипломатична інтрига після повідомлень про зустріч у Нью-Йорку між колишнім президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським.

За попередніми повідомленнями, Трамп намагався переконати Зеленського погодитися на проведення в Москві тристоронньої зустрічі за його участю та участю президента Росії Володимира Путіна. Також стверджувалося, що Зеленський категорично відкинув цю пропозицію, а сама ініціатива викликала невдоволення в його оточенні. Водночас українська сторона нібито висловила принципову готовність взяти участь у тристоронньому саміті за умови, що він відбудеться в нейтральній країні – наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах, Туреччині або Швейцарії.

Водночас офіційні представники наголошують, що до цих повідомлень слід ставитися з особливою обережністю. Офіс Зеленського спростував інформацію про те, що Трамп пропонував провести зустріч саме в Москві.

Підтверджено, однак, що сторони справді обговорювали саму можливість проведення тристоронньої зустрічі. В інших повідомленнях про дипломатичні контакти Абу-Дабі називалося одним із реальних варіантів місця проведення такого саміту.

Ці консультації відбуваються на тлі американських спроб просунути так зване енергетичне перемир’я – домовленість, за якою обидві сторони взаємно припинять удари по об’єктах енергетичної інфраструктури. Зеленський заявив, що Україна в принципі готова до такого кроку. У Вашингтоні розглядають подібну домовленість також як один з інструментів послаблення тиску на світовий паливний ринок.

Глобальні наслідки: світовий енергетичний ринок і регіональний контекст

Систематичні удари по російських нафтопереробних підприємствах безпосередньо впливають на міжнародний ринок нафтопродуктів. Ураження нафтопереробних потужностей має інші наслідки, ніж удари по нафтових свердловинах, адже в цьому разі безпосередньо скорочується спроможність виробляти дизельне пальне, бензин та авіаційне паливо.

За повідомленнями інформаційного агентства Reuters, світові ціни на дизельне пальне зростали до рекордних рівнів на тлі перебоїв, спричинених конфліктами на Близькому Сході та атаками на російські нафтопереробні підприємства.

Останніми місяцями Москва була змушена реагувати на скорочення експорту нафтопродуктів і посилення тиску на внутрішньому ринку – аж до розгляду можливості запровадження додаткових обмежень на експорт дизельного пального та збільшення імпорту пального для стабілізації ситуації.

Для міжнародних ринків, зокрема й для ізраїльської економіки, подорожчання нафтопродуктів – насамперед дизельного пального – безпосередньо позначається на вартості наземних вантажних перевезень, промислового виробництва та сільського господарства, водночас посилюючи інфляційний тиск.

На Близькому Сході Росія продовжує зберігати військову присутність у Сирії. У вересні також повідомлялося про відновлення постачання на російські об’єкти в Тартусі та Хмеймімі в межах нових домовленостей між Москвою та Дамаском.

У міру того як війна в Україні продовжує поглинати ресурси й увагу Москви, це позначається на її можливостях маневрувати на віддалених напрямках. Тим часом світовий енергетичний ринок продовжує відчувати на собі наслідки бойових дій і спричинених ними потрясінь.

Фото: AP

הפוסט Вогонь у Росії, руйнування в Україні: ескалація та переговори про саміт הופיע לראשונה ב-מעקב.

Пресслужба ЦАХАЛу 31 серпня 2026 року вперше оприлюднила ексклюзивні кадри з нового, інноваційного та унікального навчального комплексу підрозділу ЛОТАР «Ейлат» (7707). Об’єкт, створенню якого передували понад два роки ретельного планування та підготовки, покликаний вивести рівень готовності сил на безпрецедентно високий рівень і забезпечити смертоносне, точне та швидке реагування на будь-який сценарій загрози в зоні відповідальності.

Те, що на перший погляд виглядає як звичайна будівля на околиці Ейлата, приховує всередині надзвичайно складний і технологічно розвинений комплекс, який фактично слугує повноцінним симулятором бойових дій. Об’єкт максимально точно відтворює умови місцевості та міського середовища, у яких діє підрозділ. Тут облаштовано готельні номери, навчальні класи, тісні приміщення та коридори, що детально відтворюють характерні особливості будівель Ейлата та населених пунктів Арави.

Бойова готовність 24/7 – без компромісів

До створення цього комплексу бійці були змушені тренуватися в цивільних громадських будівлях по всьому місту, що обмежувало безперервність підготовки в періоди високого навантаження – зокрема під час літнього сезону, коли готелі Ейлата повністю заповнені. Новий комплекс усуває залежність підрозділу від зовнішніх чинників і дає змогу проводити інтенсивні, безперервні та адаптовані тренування протягом усього року.

«Ми прагнемо моделювати події так, щоб вони були максимально наближеними до реальності – настільки, наскільки це можливо, – пояснює старшина Б., заступник командира підрозділу. – Якщо ти хочеш тренуватися професійно, не можна обмежуватися лише чотирма стінами та мішенями. Потрібно, щоб сама будівля, кімнати й навколишнє середовище були копією того, з чим доведеться зіткнутися в реальності».

З інженерного погляду комплекс спроєктований за модульним принципом, що дає змогу змінювати конфігурацію приміщень і пересувати стіни в реальному часі, адаптуючи об’єкт до широкого спектра сценаріїв і різних умов ведення бою. Крім того, комплекс оснащено спеціальними меблями та сучасними системами звукових і візуальних ефектів, які створюють для бійців психологічне навантаження та максимально наближають тренування до реальних умов поля бою.

Так, коридори й кімнати в зоні, що імітує готель, спроєктовано вузькими, тоді як сектор «школи» має широкі коридори та виходи до навчальних класів. Поруч розташовані приміщення, що відтворюють житлові будинки, характерні для населених пунктів Арави.

«Це невеликі нюанси, але для нас вони надзвичайно важливі, – наголошує старшина Б. – Для нас важливо максимально точно відпрацьовувати тренування, щоб уже на цьому етапі знати, як долати подібні виклики. Усе робиться для того, щоб у вирішальний момент ми знали, як найкраще діяти та впоратися із ситуацією».

Людський потенціал і можливість дій на кількох напрямках

Розміри комплексу вперше дають змогу одночасно залучати кілька бойових груп і навіть проводити повноцінні тренування всього підрозділу, коли кожна група відпрацьовує завдання у спеціально відведеному секторі. Надалі комплекс планують обладнати сучасними засобами відеофіксації та аналізу тренувань для оцінювання дій сил і оперативного опрацювання висновків.

ЛОТАР «Ейлат» – унікальний резервістський підрозділ, до складу якого входять люди, які у повсякденному житті є цивільними. Вони мають особливий статус екстреного виклику та зобов’язані перебувати в повній готовності 24 години на добу, сім днів на тиждень, щоб упродовж лічених хвилин перейти від звичайного повсякденного життя до виконання бойових завдань. Підрозділ володіє широким арсеналом можливостей для проведення комбінованих операцій на суші, на морі та в складних оперативних умовах.

Останніми роками підрозділ суттєво розширив географію свого оперативного реагування, вийшовши далеко за межі південного напрямку. Його бійці брали участь у складних бойових операціях на півдні країни, в Юдеї та Самарії, а також на інших напрямках – відповідно до оперативних потреб ЦАХАЛу.

«Ми прибуваємо без вагань і застосовуємо наші особливі можливості», – наголошує старшина Б.

Новий навчальний комплекс знаменує собою значний стрибок у рівні оперативної готовності ЦАХАЛу та надсилає чіткий сигнал будь-якому ворожому суб’єкту. Як зазначають у підрозділі, технології та інфраструктура є лише інструментами, тоді як вирішальна перевага полягає насамперед у якості самих бійців:

«Цей комплекс – ще один етап нашого розвитку, але не він є головним. Ми зосереджуємося на нашому людському капіталі та на здатності готувати наших бійців, зберігаючи в них те саме відчуття місії та усвідомлення значущості того, що вони роблять».

הפוסט Навчальний арсенал ЦАХАЛу розширюється: представлено комплекс Маленький Ейлат הופיע לראשונה ב-מעקב.

הפוסט Майже чотири роки анархії біля Кнесету: наметове містечко лівого табору הופיע לראשונה ב-מעקב.

Відносини між Ізраїлем та Україною опинилися на межі дипломатичного загострення, що викликає серйозні питання щодо поведінки Києва на міжнародній арені. У центрі подій, серія звинувачень з боку Міністерства закордонних справ України, яке стверджує, що судна, які перевозять зерно, нібито викрадене Росією з окупованих територій, прямують до порту Хайфи. Водночас розслідування «MAAKAV» свідчить, що за дипломатичною напругою та гучними заголовками може стояти тривожна практика ведення міжнародних відносин через соціальні мережі за відсутності належної доказової бази.

Хронологія звинувачень без доказів

Інцидент розпочався 27 квітня 2026 року, коли Міністерство закордонних справ України викликало посла Ізраїлю для вручення ноти протесту. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга обрав соціальну мережу X як основний майданчик для публічної комунікації. У своєму дописі він зазначив:

«Дружні відносини між Україною та Ізраїлем мають потенціал приносити взаємну користь обом країнам, і незаконна торгівля Росії викраденим українським зерном не повинна їм шкодити. Важко зрозуміти відсутність належної реакції Ізраїлю на законне звернення України щодо попереднього судна, яке доставило викрадений вантаж до порту Хайфи. Тепер, коли до Хайфи прибуло ще одне подібне судно, ми знову застерігаємо Ізраїль від прийняття викраденого зерна та від завдання шкоди двостороннім відносинам».

На тлі цих заяв фігурує судно «PANORMITIS». Інформацію про його прибуття було поширено розслідувальним проєктом SeaKrime центру «Миротворець» ще до підходу судна до ізраїльських берегів.

Ізраїльська реакція: відсіч дипломатичному тиску

У відповідь на інформаційну кампанію міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар представив чітку державну та юридично вивірену позицію. У коментарі, переданому редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС, зазначено:

«Пане міністре, дипломатичні відносини, особливо між дружніми державами, не здійснюються через Twitter або засоби масової інформації. Звинувачення не є доказами. Докази, що підтверджують ці твердження, досі не надані. Більше того, до звернення до медіа та соціальних мереж не було подано запиту про правову допомогу. Питання буде розглянуте. Ізраїль є правовою державою з незалежними правоохоронними органами. Усі органи діятимуть відповідно до закону».

На пресконференції він додатково наголосив:

«Ми відкидаємо цю “твіттер-дипломатію”. Тепер до фактів: генеральний директор МЗС уже зв’язався з податковими та митними органами Ізраїлю, розпочато перевірку. Коли ви щось перевіряєте – ви перевіряєте факти. Судно не увійшло до порту і не подало деклараційних документів. Неможливо перевірити достовірність тверджень щодо підробки коносамента».

Він також додав:

«Станом на цей момент уряд України не подав запиту про правову допомогу. Було опубліковано лише дописи. Такий запит необхідний, коли йдеться про ймовірні правопорушення, вчинені за кордоном. Українська сторона також не надала доказів. Ізраїль – правова держава. Юридичний діалог має ґрунтуватися на доказах. Якщо у вас є будь-які докази – надайте їх через офіційні канали».

Міністр також нагадав про значну гуманітарну підтримку, яку Ізраїль надавав Україні, включно з постачанням генераторів.

Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар опублікував у соціальній мережі X допис, зміст якого відповідає заявам, переданим редакції «MAAKAV» пресслужбою МЗС.

Викриття механізму дезінформації: що стоїть за твердженнями?

Аналіз фактів свідчить про суттєві труднощі у доведенні українських звинувачень. Уже 16 квітня 2026 року редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з цього питання. Тоді було повідомлено, що відповіді передані українській стороні дипломатичними каналами. Це може свідчити про те, що Ізраїль заздалегідь вимагав надання доказів – які так і не були представлені.

Крім того, зростають підозри щодо можливого використання технологій штучного інтелекту для створення підроблених зображень суден в ізраїльських портах, що викликає серйозні питання щодо достовірності поширюваної інформації. Водночас Ізраїль наголошує: за відсутності належної доказової бази такі твердження не виходять за межі інформаційного шуму.

Медіа та наслідки

Газета «Гаарец» опублікувала розслідування журналіста Ави Шарфа під заголовком: «Механізм приховування викрито: як до Ізраїлю потрапляє зерно, викрадене Росією в Україні». Однак перевірка «MAAKAV» показала, що матеріал здебільшого спирається на українські джерела та публікації міністра Сибіги без незалежної верифікації. Спроби отримати коментар автора залишилися без відповіді.

Виникає питання: чому ігноруються дані, надані ізраїльськими державними органами? Якщо самі органи заявляють про відсутність підтвердженої інформації щодо вантажу, як можна не враховувати цей суттєвий фактор?

Ситуація викликає занепокоєння: поряд із непідтвердженими публікаціями фіксується зростання ворожої та антисемітської риторики щодо Ізраїлю в українському інформаційному просторі.

Відкриті питання

Редакція «MAAKAV» звернулася до МЗС Ізраїлю з додатковими запитами:
Чи свідчать заяви міністра про погіршення відносин, чи йдеться про локальний інцидент?
Чи розглядаються політичні наслідки поширення недостовірної інформації?
Як Ізраїль протидіє дезінформації на міжнародному рівні?
Чи здійснюється моніторинг проявів ворожості та антисемітизму в соціальних мережах?
Які юридичні механізми будуть застосовані у разі надання доказів?

Станом на момент публікації відповіді на ці питання не надійшли. За відсутності публічної доказової бази та з огляду на наполягання Ізраїлю на юридичній процедурі ситуація залишається напруженою між конкуруючими наративами.

До цього часу не оприлюднено офіційних рішень щодо зміни політики чи конкретних дій. За відсутності додаткових перевірених даних передчасно робити остаточні висновки або оцінювати довгострокові наслідки для двосторонніх відносин.

הפוסט Київ поширює неправдиву інформацію в Twitter і веде кампанію підбурювання проти Ізраїлю без жодних доказів הופיע לראשונה ב-מעקב.

Це одна з історій, що назавжди закарбувалися в мені під час служби в медичному підрозділі бригади «Гіваті», батальйон 424 – миті, пережиті зблизька, у реальності бою, дружби та втрати, які й досі залишаються живими в пам’яті, ніби це сталося щойно. Біль, як його описують, не згас – він залишився живим, відчутним і присутнім.

Я ледь не загинув, коли бойовики проникли на позицію та відкрили вогонь, але завдяки трьом побратимам – капітану Талю Бардого, старшому сержанту Ніру Самі та старшому сержанту Ісраелю Лотаті – я залишився живим.

Дата – 23 вересня 2004 року. Для світу це була газетна замітка: «Серйозний інцидент у секторі Гази, загинули троє солдатів». Для тих, хто був там, у батальйоні «Шакед» бригади «Гіваті», це – спогад, що й досі пульсує в тілі, біль, який не притупився. Через двадцять років солдат, що вижив у тому пеклі, відтворює ніч, коли дружба обернулася жалобою, а база – смертельною пасткою.

Той ранок почався з напруженої, але звичної рутини. Троє молодих чоловіків – Таль Бардого, Нір Самі та Ісраель Лотаті – були частиною людського обличчя позиції біля Морега. Вони були друзями: разом вечеряли, ділили мрії в клубі та несли важку службу в кривавому секторі Гази.

«Він мав бути вдома»

Ісраель Лотаті, 20-річний житель Неве-Дкалім, не повинен був бути там. Він мав медичну відпустку, яка дозволяла залишити пекло Гуш-Катіфа й повернутися додому. Друзі дивувалися, майже благали його: «Чому ти тут? Їдь додому».

Ми лягли спати, як у будь-який звичайний вечір. Але ця ніч не була схожою на інші. Під прикриттям густого туману група бойовиків, озброєних автоматами Калашникова та гранатами, підійшла до позиції. Вони чекали в теплицях поселення, використовуючи пролом у «сліпій» огорожі, яка не подавала сигналу про проникнення.

Приблизно за десять днів до загибелі Ісраель постраждав унаслідок інциденту під час служби й зазнавав сильного болю. Попри це, він відмовився відпустки, розуміючи, що його відсутність змусить іншого солдата залишитися на базі. У своїй відданості він уособлював дух відповідальності й самопожертви.

Капітан Таль Бардого: тиха лідерськість і безкомпромісна відданість

Таль допоміг мені вивчити іврит після репатріації до Ізраїлю та призову до армії, коли я ще не володів мовою достатньо.

Він народився в Єрусалимі, виріс у районах Рамот і Гіло, відзначався в навчанні та спорті, особливо в плаванні й баскетболі. З юності був допитливим, самостійним у мисленні, із схильністю до точних наук.

У березні 2001 року призвався до бригади «Гіваті», пройшов шлях від бійця до командира з відзнакою, згодом закінчив офіцерський курс і за власним бажанням став командиром взводу в батальйоні «Шакед».

Його командування вирізнялося поєднанням професіоналізму, скромності та особистого прикладу. Він вірив у лідерство через спільну дію та щиру турботу про солдатів.

Старший сержант Нір Самі: тиха відданість і велике серце

Нір Самі (Сімо), син Хави та Іцхака, народився в Єрусалимі та виріс у районі Малха. Він навчався в школі «Рамат Шарет», згодом – у напрямі бухгалтерії в школі «Орт Невіім». Займався тхеквондо, любив футбол і був відданим уболівальником «Бейтар Єрусалим».

Він був товариським, улюбленим серед друзів, із чутливим серцем. Служив у бригаді «Гіваті», пройшов курс командирів відділення, згодом став сержантом взводу.

Його служба вирізнялася безкомпромісною відданістю, професіоналізмом і постійною турботою про підлеглих. Напередодні Рош га-Шана він повернувся додому – востаннє. Невдовзі після повернення на позицію зателефонував матері, сказавши, що все добре. Це була їхня остання розмова.

Хвилина пекла

О 5:45 ранку тиша вибухнула. Бойовики почали рух. Діставшись воріт, відкрили масований вогонь. Заступник командира роти, капітан Таль Бардого, вийшов зі своєї кімнати, почувши перший постріл – і не встиг зреагувати. Одна куля збила його з ніг.

Далі бойовики рушили до командного пункту. Там, де мала бути координація, розгорнулася трагедія: двоє солдатів були вбиті один за одним.

На базі запанував хаос: пробиті стіни, свист куль над головами й миттєве усвідомлення – це не навчання.

Протягом хвилини – максимум півтори – бойовики випустили кілька магазинів у різні боки. Солдати, прокинувшись від стрілянини, опинилися в бою впритул. Бойовики намагалися втекти, але були ліквідовані. Під час бою був поранений також журналіст «Єдіот Ахронот», який перебував на місці.

Відлуння бою: «Плач, якого я ніколи не чув»

Командир батальйону Офер Леві згодом описав подію як надзвичайно зухвалу атаку ворога. Але сухі цифри звіту не здатні передати масштаб втрати. Для сімей їхній світ зруйнувався того ранку.

Випадок Ісраеля Лотаті закарбувався в моїй пам’яті особливо болісно. У хвилини після цього, під час зустрічі з його родиною, я відчув, ніби провалююся в безодню втрати: його мати намагалася стрибнути в могилу. Це було нестерпно. Такого плачу я не чув ніколи.

Життя в тіні пам’яті

Через двадцять років пам’ять не згасає й не стирається. Вона загострюється, перетворюючись на письмове свідчення й живе вшанування тих, хто був там, бачив падіння друзів і продовжує нести їхній подвиг у серці.

Ті, хто загинув, загинули не марно. Вони полягли героями в палаючому секторі, захищаючи своїх товаришів і народ Ізраїлю. Туман того ранку, можливо, приховав ворога, але не зміг приховати мужність і силу бійців, які стояли до кінця.

Бійці батальйону «Шакед» стояли на передовій, під вогнем, ставши живим щитом. Держава Ізраїль віддає вам шану – за мужність, відданість і вибір боротися навіть у найтяжчі миті.

הפוסט Леви Гіваті: ранок, що за мить перетворився на війну הופיע לראשונה ב-מעקב.

У значущому кроці, що отримав широкий міжнародний резонанс, Президент України, Володимир Зеленський, підписав масштабні зміни до Кримінального кодексу держави, які вперше встановлюють чітко визначену кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Цей крок, який був високо оцінений офіційними представниками Ізраїлю, позначає переломний момент у боротьбі України зі злочинами на ґрунті ненависті та у зміцненні принципів толерантності в українському суспільстві.

Міністр закордонних справ Ізраїлю, Гідеон Саар, привітав цей крок і наголосив на його важливості: «Я висловлюю свою вдячність Президенту Володимиру Зеленському та Україні за внесення змін до кримінального законодавства, які запроваджують кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ці зміни є важливим і необхідним кроком у боротьбі зі злочинами на ґрунті ненависті, зокрема антисемітизмом, і свідчать про відданість України захисту прав людини та утвердженню цінностей толерантності».

Безпрецедентна затримка

Попри суспільну та моральну значущість, шлях до набуття чинності цього закону супроводжувався численними питаннями. Відповідні зміни були ухвалені парламентом України, Верховна Рада України, 15 лютого 2022 року, лише за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії. Водночас підпис Президента затримався на винятковий термін, чотири роки і два місяці. Така тривалість є безпрецедентною для законодавчих процедур подібного характеру, оскільки документ залишався в Офісі Президента без набуття чинності до останнього часу.

Законодавчий процес розпочався ще у лютому 2021 року із внесення двох законопроєктів, спрямованих на запобігання та протидію антисемітизму. Хоча базовий закон було ухвалено й підписано вже у жовтні 2021 року, саме кримінально-правові зміни, що забезпечують реальне правозастосування, залишалися без остаточного затвердження донині.

Система покарань: від обмеження до позбавлення волі

Зміни закріплюють боротьбу з антисемітизмом у межах статті 161 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення рівноправності громадян за ознаками раси, релігії чи національності. Закон передбачає градуйовану систему покарань залежно від тяжкості правопорушення:

Базові правопорушення: штраф від 3 400 до 8 500 гривень або обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Правопорушення за обтяжуючих обставин (насильство, погрози або вчинення службовою особою): підвищений штраф (до 17 000 гривень) або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади.

Злочини, вчинені організованою групою: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Визначення ненависті

Закон містить детальне визначення заборонених проявів антисемітизму, зокрема:

Заперечення права єврейського народу на самовизначення.

Поширення неправдивих стереотипів і покладання колективної відповідальності на єврейську громаду.

Заперечення або виправдання Голокосту.

Заклики до насильства проти євреїв.

Акти вандалізму, осквернення кладовищ, пошкодження релігійних об’єктів і громадських установ.

Виготовлення та поширення символіки і матеріалів, що розпалюють ненависть.

Державний вимір: «національний дім для кожного єврея»

Хоча українське законодавство вітається як правовий інструмент у межах держави, в ізраїльському публічному дискурсі підкреслюється, що майбутнє і безпека єврейського народу ґрунтуються не на іноземних законах, а на самому існуванні Держави Ізраїль.

Як суверенна, економічно розвинена і сильна держава, Ізраїль визначає захист єврейського народу як стратегічний пріоритет. Центральним елементом цієї концепції є Закон про повернення (1950), який надає кожному єврею право на репатріацію до Ізраїлю та набуття громадянства як частини національного дому єврейського народу.

Цей закон гарантує кожному єврею, а також його дітям, онукам і подружжю, право на негайне отримання ізраїльського громадянства. Саме існування держави разом із її оборонною спроможністю, втіленою у Армія оборони Ізраїлю, забезпечує, що євреї більше не залежать від зовнішніх чинників, а мають надійну державу-захисника, яка поєднує динамічну економіку та потужний військовий потенціал.

P.S.

У світі, де мільйони людей змушені залишати свої домівки та шукати притулок за межами власних країн, Держава Ізраїль постає як чітка історична реальність: більше не існує і не існуватиме єврейських біженців у класичному розумінні.

У багатьох країнах, зокрема в Україні, особа певного національного походження, народжена за межами держави, не має автоматичного права на громадянство лише за фактом своєї ідентичності. Ізраїль, натомість, демонструє унікальну модель. У межах своїх засадничих принципів Закон про повернення закріплює чітку концепцію: єврей залишається євреєм незалежно від місця народження чи обставин життя.

Держава Ізраїль відкриває свої двері для кожного єврея та членів його родини, надаючи негайний громадянський статус разом із комплексною системою інтеграції, що включає фінансову допомогу, соціальний супровід і підтримку в перші роки адаптації. Водночас існує обмежене, але важливе визнання осіб, які не є євреями, але ризикували власним життям, рятуючи євреїв під час Друга світова війна, Праведників народів світу, які в окремих випадках можуть отримати спеціальний статус.

У сучасній глобальній реальності, де багато біженців змушені долати складні бюрократичні процедури та нерідко залежать від рішень приймаючих держав, Ізраїль пропонує чітку й однозначну адресу для євреїв у всьому світі. Для багатьох це не лише політична структура, а глибокий символ ідентичності та безпеки.

В очах ворожих сил ця реальність, імовірно, відображає історичну трансформацію: єврейський народ, який протягом століть був змушений шукати притулок, утвердив власний стабільний національний суверенітет, систему, у якій національна приналежність більше не є підставою для переслідування, а стає основою безпеки, свободи та безперервності.

Фото: Володимир Зеленський (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету); Тель-Авів – «Maakav».

הפוסט Україна ухвалила кримінальний закон проти антисемітизму; Ізраїль привітав цей крок הופיע לראשונה ב-מעקב.

Державні таємниці, темні дипломатичні зв’язки та безліч запитань, що залишаються без відповіді, такою є історія судна «ABINSK», яке раптово стало символом морального й політичного провалу біля воріт Держави Ізраїль. Поки уряд Ізраїлю прикривається «правом мовчання», матеріали, оприлюднені тут «Maakav», малюють картину держави, яка воліє заплющити очі на розграбування національних ресурсів, непряму підтримку окупації Криму та надання свободи дій державі, що постачає зброю й ракети ХАМАС, «Хезболлі» та Ірану.

Чи живемо ми у вільній державі, яка шанує верховенство права, чи перетворилися на бюрократичну диктатуру, де свобода інформації фактично відсутня?

Попередження заздалегідь: хроніка заздалегідь відомого провалу

Документи, отримані редакцією «Maakav», свідчать, що цей скандал не став несподіванкою для Міністерства закордонних справ Ізраїлю. Міністерство закордонних справ України та Посольство України в Ізраїлі оприлюднили офіційні заяви безпрецедентної жорсткості. За інформацією української сторони, Ізраїль був завчасно поінформований, ще 23 березня, щодо судна «ABINSK» та можливого походження вантажу з тимчасово окупованих територій.

Україна чітко наголосила: «Імпорт такої продукції є неприпустимим». Попри прямі запевнення Ізраїлю про «належний розгляд питання», реальність стала ляпасом міжнародній дипломатії. У період з 12 по 14 квітня судну було дозволено безперешкодно розвантажити свій вантаж у порту Хайфи.

Механізм пограбування: «тіньовий флот» Росії в порту Хайфи

Що приховано в трюмах судна? За даними МЗС України, «ABINSK», це не просто транспортне судно, а частина «тіньового флоту», складного механізму, який використовується державою агресором (Росією) для незаконного вивезення, транспортування та продажу викраденої української аграрної продукції.

Йдеться про криваві гроші. Кошти, отримані від продажу в порту Хайфи, за твердженням української сторони, безпосередньо фінансують війну проти України. Найбільш обурливим для ізраїльського суспільства є те, що Росія, яка отримує прибуток від викраденого зерна, розвантаженого в Хайфі, одночасно постачає технології та ракети, які через свої структури в Лівані та Газі зрештою спрямовуються проти Ізраїлю.

Дипломатичне зіткнення: Гідеон Саар проти Андрія Сибіги

Кульмінація настала, коли міністр закордонних справ України Андрій Сибіга порушив це питання під час прямої розмови зі своїм ізраїльським колегою Гідеоном Сааром. У публікації в мережі X (Twitter) Сибіга заявив:

«Я звернув увагу на російське судно, яке перевозило зерно, викрадене з України, і якому було дозволено зайти до одного з портів Ізраїлю. Я наголосив, що незаконний експорт викраденої української аграрної продукції є частиною ширших військових зусиль Росії. Торгівля викраденими товарами є неприпустимою».

Офіційна позиція України:

Міністерство закордонних справ України уважно відстежує розвиток подій, пов’язаних із прибуттям судна «ABINSK» до порту Хайфи в Ізраїлі. Судно перевозить вантаж пшениці, який, за низкою джерел, походить із територій України, що перебувають під тимчасовою окупацією.

Українська сторона заздалегідь, ще 23 березня, поінформувала ізраїльських партнерів щодо «ABINSK» та підозр щодо походження вантажу. Україна наголосила, що імпорт такої продукції є неприйнятним, і отримала запевнення про відповідну реакцію.

У цьому контексті викликає глибоке занепокоєння той факт, що в період з 12 по 14 квітня судну було дозволено розвантажити свій вантаж у порту Хайфи.

Українська сторона розглядає «ABINSK» як судно, що може бути частиною «тіньового флоту», який Росія використовує для експорту, транспортування та незаконного продажу викраденої української аграрної продукції. Ці дії використовують ресурси з тимчасово окупованих територій і зрештою сприяють фінансуванню війни проти України.

За результатами розслідування Офісу Генерального прокурора України, яке включало судове рішення про арешт судна та його вантажу в межах кримінального провадження, українська сторона негайно подала запит до Держави Ізраїль про міжнародну правову допомогу.

Міністерство закордонних справ України висловлює сподівання на співпрацю між компетентними органами України та Ізраїлю. Ми очікуємо належного розгляду нашого запиту та застосування відповідних правових механізмів у межах ізраїльської юрисдикції.

Міністерство закордонних справ і Посольство України в Ізраїлі перебувають у постійному контакті з Міністерством закордонних справ Ізраїлю та іншими компетентними органами з метою забезпечення вжиття відповідних заходів.

Міністерство закордонних справ України очікує, що ізраїльська сторона ухвалить зважене рішення відповідно до закону, включно з арештом зазначеного аграрного вантажу, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому.

Україна налаштована притягнути до відповідальності всіх осіб, причетних до незаконного вивезення її ресурсів із тимчасово окупованих територій. Ми закликаємо міжнародних партнерів зайняти принципову позицію та діяти для запобігання таким явищам.

Міністерство закордонних справ України продовжить використовувати всі необхідні дипломатичні та правові засоби для захисту національних інтересів держави.

Якою була відповідь Міністерства закордонних справ Ізраїлю? Мовчання та ухилення. Ми звернулися до міністра закордонних справ Гідеона Саара і були перенаправлені до його речника Орена Марморштейна. Його відповідь редакції «Maakav» стала прикладом бюрократичної розмитості: «Ми передали наші відповіді українським друзям дипломатичними та професійними каналами».

Де зникла прозорість? Де пояснення ізраїльському суспільству?

Депутатка Кнесету Шарен Гаскель: єдине світло наприкінці тунелю

На тлі цієї ситуації позитивно вирізняється діяльність депутатки Кнесету Шарен Гаскель, яка обіймає посаду заступниці міністра закордонних справ. Редакція «Maakav» зв’язалася з нею, і вона зазначила, що хоча не знайома з усіма деталями, пообіцяла розібратися та надати відповідь. З її появою в цій історії з’являється надія.

Правова криза: судові арешти проти ізраїльської бездіяльності

Офіс Генерального прокурора України не обмежився заявами. Було подано офіційний терміновий запит про міжнародну правову допомогу, підкріплений судовим рішенням про арешт судна та вантажу. Україна очікує, що Ізраїль ухвалить рішення відповідно до закону, включно з арештом зазначеного зерна.

Однак ізраїльські органи влади продовжують дотримуватися своєї позиції. Твердження про «відсутність документальних підтверджень» виглядає слабким виправданням. Як можливо, що Україна надає дані про «тіньовий флот» і судові документи, тоді як Ізраїль посилається на «складність доведення обставин»?

Хто насправді керує портом?

Слід нагадати, що порт Хайфи було приватизовано, і нині він перебуває під управлінням консорціуму Adani–Gadot (70% належить індійській групі Adani та 30% – групі Gadot). Чи звільняє це державу від відповідальності? Ні. Держава залишається регулятором і саме вона дозволила судну зайти до порту.

Наразі редакція «Maakav» звернулася до Міністерства закордонних справ, митних та податкових органів у межах закону про свободу інформації. Поки установи зволікають із відповідями, кількість запитань лише зростає:

Чому Ізраїль фактично підтримує окупацію Криму, легітимізуючи подібні вантажі?
Чому Ізраїль сприяє Росії, яка озброює його ворогів?
Що уряд приховує від ізраїльського суспільства?

Пляма на репутації Ізраїлю

Міністерство закордонних справ України закликало міжнародних партнерів зайняти принципову й однозначну позицію. Ізраїль, схоже, обрав шлях політичної кон’юнктури на шкоду міжнародній справедливості. Відсутність відповіді з боку Гідеона Саара та його відомства на тлі готовності Шарен Гаскель розібратися в ситуації свідчить про глибоку кризу в роботі уряду.

Ми в «Maakav» не зупинимося. Ми продовжимо розслідування, очікуватимемо документи в межах закону про свободу інформації та донесемо до суспільства гірку правду: цілком можливо, що в хлібі, який ми споживаємо, є кров народу, що бореться за свою свободу, і зерно, викрадене під прикриттям мовчання Ізраїлю.

Фотографії: Володимир Путін (AP); Гідеон Саар (сайт Кнесету). Використання здійснюється відповідно до статті 27А Закону про авторське право.

הפוסט Пограбування зерна в Хайфі: чи жертвує Гідеон Саар національною мораллю заради Путіна הופיע לראשונה ב-מעקב.

Речник Армії оборони Ізраїлю повідомив, що військово-повітряні сили продовжують безперервні удари по вогневих системах іранського режиму в межах зусиль, спрямованих на зменшення масштабів ракетних обстрілів цивільного населення Держави Ізраїль. Згідно із заявою, удари зосереджені на оперативних засобах, які використовуються для запуску ракет, з метою послаблення наступальних можливостей Ірану.

У цьому контексті ЦАХАЛ оприлюднив кольорове відео високоточного удару по вантажівці, яка використовувалася як мобільна пускова установка балістичних ракет у районі Тебріза на північному заході Ірану. За повідомленням, йдеться про засіб озброєння, призначений для запуску ракет із змінних позицій, що ускладнює його виявлення та нейтралізацію.

У повідомленні речника ЦАХАЛу зазначено, що пускову установку було знищено під час удару. Також наголошується, що внаслідок цієї операції було зірвано плани ракетних обстрілів території Держави Ізраїль, які походили із західної частини Ірану.

У ЦАХАЛі підкреслюють, що військово-повітряні сили продовжують діяти безперервно проти цілей, пов’язаних із іранською системою запуску ракет, у межах широкої оперативної політики, спрямованої на ураження наступальної інфраструктури та зменшення загрози для ізраїльського тилу.

Це повідомлення доповнює серію нещодавніх операцій, які, за даними ЦАХАЛу, були спрямовані на послаблення можливостей запуску та запобігання здійсненню додаткових атак проти Ізраїлю.

Фото: речник ЦАХАЛу

הפוסט Військово-повітряні сили знищили ракетну пускову установку в Ірані הופיע לראשונה ב-מעקב.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заявив, що пропозиції допомоги, які Україна висуває країнам Близького Сходу, за його оцінкою, мають виключно характер публічного позиціонування. Його висловлювання адресовані президентові України Володимиру Зеленському на тлі тривалих дискусій щодо залученості Києва до безпекових процесів поза межами власної держави.

Трамп охарактеризував допомогу, яку Україна надає союзникам США в регіоні Близького Сходу, як крок із політико-іміджевим забарвленням, а не як дію, що має реальне оперативне значення. За словами журналістки Стефані Рул, яка провела з ним приблизно 15-хвилинне телефонне інтерв’ю, про що повідомило українське новинне видання, Трампа запитали про внесок України у підтримку союзників США, зокрема у протидії безпілотним літальним апаратам іранського виробництва.

За її словами, Трамп відповів, що Україна «не зробила нічого», додавши, що всі заяви Зеленського з цього питання, на його переконання, мають політичний характер і спрямовані на досягнення піар-цілей. Таким чином Трамп посилив критичну лінію, яку останнім часом послідовно застосовує щодо українського керівництва.

У подальших заявах Трамп знову виступив із персональною критикою на адресу Зеленського, зазначивши, що з ним «важче мати справу», ніж із президентом Росії Володимиром Путіним. Він також додав, що російський лідер, за його словами, «не боїться Європи» – теза, яка відображає його бачення балансу сил.

Крім того, Трамп висловив невдоволення діями держав Північноатлантичного альянсу, заявивши, що вони не надають Сполученим Штатам належної підтримки в операціях проти Ірану. Водночас він підкреслив, що Вашингтон фактично не потребує їхньої допомоги, попри очікування координації із союзниками.

Контекст цих заяв посилюється попереднім висловлюванням Трампа від 13 березня, у якому він наголосив, що США не потребують української допомоги в перехопленні іранських безпілотників на Близькому Сході. У відповідь Зеленський заявив, що «риторика є риторикою», додавши: «головне – ми знаємо, що робимо», натякаючи на можливий розрив між публічними заявами та фактичними діями.

Тим часом минулого тижня міністр армії США Ден Дрісколл повідомив, що американські військові розгорнули в регіоні Близького Сходу близько 10 000 перехоплювальних безпілотників типу «Marops» – систем, які раніше продемонстрували ефективність у бойових умовах в Україні та нині використовуються як складова ширшої системи протиповітряної оборони.

Паралельно в публічному дискурсі пролунало більш жорстке формулювання критики на адресу українського президента: Зеленський заявив, що Сполучені Штати та Ізраїль нібито зверталися до нього по військову підтримку – твердження, яке, як зазначається, відоме як в Ізраїлі, так і у США, однак оцінюється як недостовірне. Після поширення інформації, що розглядається як така, що вводить громадськість в оману, стверджується, що президент України прагне отримати більш серйозне та шанобливе ставлення на міжнародній арені.

У цьому контексті постає ширше питання щодо характеру дипломатичної поведінки України в нинішній період: наскільки публічні заяви відображають реальну політику та якими є їхні наслідки для зовнішніх відносин держави. На цьому тлі тривають бойові дії в Україні, а міжнародна спільнота продовжує уважно стежити за розвитком подій як у політичній, так і в безпековій площині.

Зеленський у дипломатичній неправді: справа про безпілотники

20 березня 2026 року редакція «Мааков» зафіксувала випадок, який було представлено як серйозне введення в оману: стверджувалося, що посол України поширив інформацію, яка не відповідає дійсності, згідно з якою прем’єр-міністр Ізраїлю нібито звертався або мав намір звернутися по військову допомогу до України. У матеріалі це твердження було кваліфіковано як таке, що вводить громадськість в оману.

У статті також зазначається, що Ізраїль постає як держава з розвиненими військовими можливостями, яка за певних умов могла б досягти швидкого результату у військовій сфері, тоді як щодо України висловлюються припущення про наявність серйозних системних проблем на рівні державного управління та військової організації.

Перейти до статті – натисніть тут

Фактично опублікований на сайті «Мааков» матеріал містить твердження про те, що публікація ресурсу Ynet, яка стосувалася нібито звернення Ізраїлю до України по допомогу у сфері безпілотників, не відповідає фактичній дійсності. Згідно з викладеним, прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньягу приписувалося звернення до президента України Володимира Зеленського з проханням про військову допомогу, однак, як зазначається, офіційні джерела в Ізраїлі категорично спростували цю інформацію.

У матеріалі також наведено цитату, приписувану дипломатичному представнику посольства України в Ізраїлі, відповідно до якої тема безпілотників «була повністю вигадана». На підставі цього публікація характеризує ситуацію як суттєвий медійний збій, підкреслюючи розрив між первинним повідомленням і представленою офіційною позицією.

У підсумку редакція «Мааков» подає цей епізод як частину ширшої тенденції поширення неперевіреної інформації в медіапросторі, наголошуючи, що подібні публікації можуть мати значний вплив на суспільний дискурс і міжнародні відносини. Також зазначено, що редакція продовжить відстежувати матеріали, здатні впливати на сприйняття фактичної реальності.

Фото: AP – використання відповідно до статті 27А Закону про авторське право

הפוסט Трамп: Зеленський бреше та діє виключно з піар-мотивів הופיע לראשונה ב-מעקב.